Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 334/6438/17
провадження № 61-12398ск19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2019 року у складі судді Базуліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 25 000 доларів США, що є еквівалентом 672 362,50 грн в порядку регресу. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що сторони з 1994 по 2014 рік перебували у шлюбі, в період якого протягом 2007-2008 він інтересах сім`ї було укладено декілька договорів позики на загальну суму 165 000 доларів США. Посилаючись на те, що боргові зобов`язання на суму 50 000 доларів США перед кредитором ОСОБА_3 він виконав особисто, просив суд на підставі ст.65 СК України і ст. 544 ЦК України стягнути з відповідача в порядку регресу 25 000 доларів США як із солідарного з ним боржника.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, посилаючись на те, що має побоювання з приводу того, що спірний житловий будинок, може бути відчужено відповідачкою на користь будь-якої іншої особи, що в подальшому може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, тому ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, яку просив задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року, задоволено заяву про забезпечення позову.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 334/5907/14-ц від 30 січня 2019 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначав, що не перевіряючи обставини, які мають значення для справи, а лише запобігаючи ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, приймаючи до уваги наявність реальних ризиків відчуження рухомого майна на користь третіх осіб, суд прийшов до висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, судами не враховано того факту, що з моменту подачі позовної заяви відповідач не вчинила жодних дій, які б давали підстави вважати, що вона намагається утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. В оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, в чому саме полягає істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду відповідачем і якими доказами це підтверджується.
Зазначала, що на даний час у провадженнях різних судів знаходиться велика кількість справ по спорах між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, однак наявність чи відсутність цих справ не є доказом наявності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі. І навпаки, арешт будинку АДРЕСА_1 може зробити неможливим виконання рішення суду у справі № 334/10789/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення останнього з вказаного будинку.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначав, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Зокрема вказував, що відповідачка є боржником по виконавчому провадженню про стягнення з неї грошових коштів і внесена у державний реєстр боржників, будучи боржником вона зробила відчуження: подарувала двокімнатну квартиру дочці, легковий автомобіль сестрі. Мала намір продати спірний будинок, уклала попередній договір, але не продала його по причині незалежній від неї. У зв`язку з викладеним просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьо статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК Українирозглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.