Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 288/201/19
провадження № 61-18397св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 травня 2019 року в складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня
2019 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М. Борисюка Р. М.,
Григорюсь Н. Й.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 07 листопада 1992 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та їх утримання, не турбується про їх здоров`я, веде асоціальний спосіб життя, поведінка останнього межувала з систематичним психічним та фізичним насиллям над членами сім`ї, втягуванням дітей у жебрацтво, забороні отримувати дітьми освіту, медичну допомогу, вживанням алкоголю, наркотичних та психотропних засобів, вчиненням алогічних та небезпечних для життя і здоров`я своїх дітей вчинків.
Посилаючись на указані обставини, позивач просила суд позбавити
ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відмовлено.
Вирішено попередити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, про необхідність змінити ставлення до виховання ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням
ОСОБА_4 батьківських прав та обов`язків.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 07 листопада 1992 року по 23 січня 2012 року та є батьками чотирьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Діти зареєстровані та проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня
2014 року, вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2 000,00 грн, щомісячно починаючи з 02 квітня 2014 року до повноліття дітей. Станом на 01 жовтня
2018 року у відповідача утворилась заборгованість зі сплати аліментів у
розмірі 107 933,33 грн.
Постановою Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 23 жовтня 2018 року за заборгованість зі сплати аліментів понад 3 роки на ОСОБА_4 накладено штраф на користь держави у розмірі 53 966,66 грн.
У суді першої інстанції ОСОБА_4 повідомив, що бажає бачити синів, спілкуватися з ними та брати участь у їх вихованні, заперечував щодо позбавлення його батьківських прав.
Зазначив, що йому не було відомо про стягнення з нього аліментів, він не отримував ні рішення суду, ні постанови державного виконавця.
Як встановлено судом першої інстанції, копію рішення про стягнення аліментів ОСОБА_4 отримав у січні 2019 року, направивши в суд відповідний запит. Також 17 січня 2019 року, на його запит, державною виконавчою службою йому повідомлено про стягнення аліментів у примусовому порядку.
Встановлено, що ОСОБА_4 з липня 2018 року по лютий 2019 року перерахував позивачу у рахунок сплати аліментів 120 603,02 грн.
Відповідач з квітня 2018 року працює, за місцем роботи характеризується позитивно, у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не помічений.
Згідно з довідкою протитуберкульозного санаторію "Лісова казка" м. Коростишева від 28 листопада 2018 року № 628, ОСОБА_4 з 19 вересня 2018 року і по теперішній час хворіє на інфекційне захворювання (т. 1 а. с. 84).
Відповідно до висновку від 15 січня 2019 року № 109/05/40-267, орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно його синів: ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.