Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-2343/03
провадження № 61-1888св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Лагутіним Іваном Володимировичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. від 27 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням місцевого суду Київського району м. Харкова від 23 лютого 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки спірна квартира придбана сторонами у період шлюбу, то належить їм на праві спільної сумісної власності, частки яких є рівними.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду Київського району м. Харкова від 23 лютого 2004 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Київського району м. Харкова від 23 лютого 2004 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався положеннями частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції незаконно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про результат розгляду справи, яку було розглянуто без його участі; не врахував, що заяви від імені ОСОБА_2 про визнання ним позову, які містяться в матеріалах справи, є підробленими, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та з цього приводу призначена почеркознавча експертиза. Апеляційним судом не надано належної оцінки зазначеним обставинам.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали апеляційного суду, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-2343/03 з Київського районного суду м. Харкова.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.