Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 753/6219/19
провадження № 61-16514св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються- приватний виконавець виконавчого округу
м. Києва Солонько Микола Миколайович
заінтересована особа- акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М. М., стягувач - акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "Перший Український Міжнародний Банк"), про скасування постанови приватного виконавця від 27 лютого 2019 року про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування вимог зазначав, що рішенням Дарницького районного суду
м. Києва від 17 березня 2014 стягнуто з нього на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором. 18 квітня 2014 року рішення набрало законної сили.
12 грудня 2014 року виконавчий лист пред`явлено до виконання, який
12 березня 2015 повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. 09 березня 2016 року стягувачем пред`явлено виконавчий лист до виконання до Головного Управління державної виконавчої служби у м. Києві. Виконавче провадження не відкривалося, а виконавчий лист повернуто стячувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
22 лютого 2019 року стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження. 27 лютого 2019 приватним виконавцем Солоньком М. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58501848.
Звертаючись із позовом вважав, що пред`явлення виконавчого листа до виконання до неналежної виконавчої служби не є підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а відтак - строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 12 березня 2018 року, отже оскаржувана постанова винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження
від 27 лютого 2019 року прийнята приватним виконавцем правомірно, без порушення положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувачем не пропущено трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, враховуючи, що пред`явленням виконавчого листа до виконання у березні 2016 року строк був перерваний та перебіг строку почався з дня отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09 березня 2016 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається його пред`явленням до виконання, новий строк пред`явлення до виконання після переривання встановлюється з дня повернення його стягувачу, якщо таке повернення було зумовлено неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення суду.
Виконавчий документ повернуто стягувачу у березні 2016 року у зв`язку з його поданням до неналежного органу виконавчої служби, виконавче провадження не відкривалось, заходи з примусового виконання рішення не здійснювались, отже, наявні підстави для застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 753/6219/19 з Дарницького районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва
від 17 березня 2014 року у справі № 753/16809/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором. 30 квітня 2014 року рішення набрало законної сили, 05 серпня 2014 року видано виконавчий лист.
12 березня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі частини другої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
09 березня 2016 року АТ "Перший Український Міжнародний Банк" пред`явлено виконавчий лист до виконання до Головного управління державної виконавчої служби у м. Києві.
09 березня 2016 року стягувачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення (пункт 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
22 лютого 2019 року стягувач АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження та 27 лютого 2019 року приватним виконавцем Солоньком М. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58501848.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.