Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 172/352/15-ц
провадження № 61-13334св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного під час проживання однією сім`єю.
Позов мотивовано тим, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з квітня 2003 по квітень 2012 року, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. За час сумісного життя ними було набуто спільне майно, а саме: автомобіль, меблі, побутова техніка, сільськогосподарська техніка, запчастини. Крім того, на час розірвання відносин з відповідачем у їхньому спільному домашньому господарстві знаходились 5 корів, 14 свиней, 5 телят, 2 дорослих бика. Спільними трудовими та грошовими витратами був проведений благоустрій будинку, який належить відповідачу та розташований по АДРЕСА_1, і в якому вони проживали однією сім`єю з відповідачем.
За час проживання однією сім`єю в будинку проведено капітальні ремонти жилих кімнат, побудований погріб, сарай, гараж, вигрібну яму, свердловину.
З огляду на вказане та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію належної їй 1/2 частки вартості спільно набутого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки вартості майна, придбаного під час проживання однією сім`єю у розмірі 6 325 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження особистої участі позивача в придбанні та наявності спірного майна. Проте враховуючи, що у судовому засіданні відповідач частково визнав факт придбання майна за час спільного проживання на загальну суму 12650 грн (ліжко, газовий котел, собака, вікна, двері, насос опалення), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6 325 грн (1/2 частки вартості цього майна).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача лише 6 325 грн, як 1/2 частки вартості спільного майна.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ частки у праві спільної власності майна в сумі 249 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що сторони проживали разом з 2003 року по 2012 рік та за цей час набули у спільну власність худобу, вирощуванням якої займалась позивач. Також було придбано сільськогосподарський інвентар, побутову техніку та автомобіль. Сімейний бюджет складався з коштів, що були отримані в результаті спільної праці як з утримання домашнього господарства, так і з оброблення земельних ділянок. Твердження суду про те, що позивачем не доведено факту наявності домашніх тварин, сільськогосподарської техніки спростовуються показами позивача, відповідача та свідків, а посилання суду на те, що худоба залишалась після розірвання шлюбу відповідача з іншою дружиною є необґрунтованими, оскільки поділ худоби з попередньою дружиною відбувся в 2003 році, тому станом на 2012 рік сторонами спору утримувалась худоба, набута спільними зусиллями. Крім того, позивач зазначає, що спірний автомобіль, який був придбаний за час проживання сторін однією сім`єю та який був примусово реалізований відділом ДВС за особисті борги відповідача є об`єктом спільної сумісної власності.
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу № 172/352/15-ц з Васильківського районного суду Дніпропетровської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з квітня 2003 по квітень 2012 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори 31 жовтня 1997 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
20 травня 2008 року ОСОБА_2 придбано автомобіль Шевроле "Авео", 2006 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 .
Відповідно до товарного чека № 11 від 08 червня 2007 року встановлено факт придбання пральної машинки "Бош" за 3600 грн.
Також судами з наданої відповідачем розписки встановлено, що після розірвання шлюбу з першою дружиною ОСОБА_4, остання отримала частину великої рогатої худоби, свиней, домашніх птахів та грошових коштів. Інша частина майна залишилась у відповідача, що підтверджує його пояснення про походження домашніх тварин до початку проживання з позивачкою однією сім`єю.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що під час спільного проживання однією сім`єю з відповідачем ними придбано меблі, побутову, сільськогосподарську техніку, залишились домашні тварини, в тому числі велика рогата худоба, які є спільною сумісною власністю. У будинку відповідача за час спільного проживання виконано ремонтні роботи, газифікація, водопостачання тощо, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача Ѕ частки у праві спільної власності майна.
Разом з тим, відповідач частково визнав факт придбання майна за час спільного проживання на загальну суму 12 650 грн (ліжко, газовий котел, собака, вікна, двері, насос опалення).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сімʼю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.