Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 333/907/19
провадження № 61-16523св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2019 року у складі судді Піх Ю. Р. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2019 року відкрито провадження у справі.
ОСОБА_2 , не погодившись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
На його думку, підстави для відкриття Комунарським районним судом міста Запоріжжя провадження у цій справі були відсутні, оскільки його фактичним місцем проживання є Ленінський район м. Запоріжжя. Крім того, позов забезпечено шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться в Ленінському районі м. Запоріжжя.
Враховуючи наведене, вважає, що суд повинен застосувати правила виключної підсудності. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для розгляду до Ленінського районного суду міста Запоріжжя.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27 лютого 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з підсудністю, і, відкриваючи провадження у справі за місцем реєстрації відповідача, що територіально відноситься до Комунарського району м. Запоріжжя, дотримався вимог процесуального закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що призвело до незаконного застосування норм процесуального права як при відкритті провадження у справі, та і при перегляді оскаржуваної ухвали у суді апеляційної інстанції.
Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що позовні вимоги виникли з приводу не лише стягнення заборгованості за договором позики, але й звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки з укладенням договору позики було також укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав в іпотеку позивачу майно, що за підсудністю відноситься до Ленінського району м. Запоріжжя.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Станом на 22 лютого 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.