Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 725/3211/16-ц
провадження № 61-30466св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), | |
| суддів: | Воробйової І. А., Усика Г. І., | Олійник А. С., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" (далі - ТОВ "Дьолер Буковина") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, в якому просило договір про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що 01 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала право вимоги від ТОВ "Дьолер Буковина" сплати грошових коштів у розмірі, що визначений договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги від 30 жовтня 2012 року № 6, від 02 листопада 2012 року № 8, від 24 грудня 2012 року № 13. Однак про наявність договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року позивачу не було відомо. 23 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надано ТОВ "Букофрут" (правонаступником якого є ТОВ "Дьолер Буковина") заяву про прощення боргу, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовилась від свого права вимоги щодо повернення позивачем позик у розмірі 570 000,00 грн за договорами про фінансову допомогу № 6, 8, 13. Позивач стверджував, що борг за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги прощений ОСОБА_2 у повному обсязі, на підставі її заяви про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року. Також позивач стверджував, що договір про відступлення права вимоги датований 01 жовтня 2013 року, підписаний значно пізніше, ніж заява про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року і спрямований на заволодіння коштами позивача.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 травня 2017 року позов ТОВ "Дьолер Буковина" задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 01 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки договір про відступлення прав вимоги від 01 жовтня 2013 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором, і відповідачі не довели суду правомірність укладення такого договору, то позовні вимоги ТОВ "Дьолер Буковина" підлягають задоволенню.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Дьолер Буковина" відмовлено.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ "Дьолер Буковина" не є стороною оспорюваного правочину чи заінтересованою особою, права і законні інтереси якої порушено безпосередньо укладенням договору; укладення та виконання оспорюваного договору не змінює обсягу зобов`язань позивача перед кредиторами щодо виконання договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги, тому позовні вимоги ТОВ "Дьолер Буковина" задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ТОВ "Дьолер Буковина" на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що заявник не є заінтересованою особою, права і законні інтереси якої порушено укладенням договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року, є безпідставними, оскільки на підставі оскаржуваного договору про відступлення права вимоги новий кредитор ОСОБА_1 вже звернулася до суду з позовом про стягнення із заявника заборгованості за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги, що у свою чергу може нести збитки для заявника у випадку задоволення позову.
Апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що борг за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги, а саме: від 30 жовтня 2012 року № 6, від 02 листопада 2015 року № 8, від 24 грудня 2012 року № 13, прощений заявнику в повному обсязі на підставі заяви ОСОБА_2 від 23 жовтня 2013 року.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що договір про відступлення права вимоги, що датований 01 жовтня 2013 року, був підписаний сторонами значно пізніше, а ніж заява про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року та спрямований на неправомірне заволодіння коштами заявника. Для з`ясування обставин підписання договору про відступлення права вимоги та заяви про прощення боргу, заявник 07 листопада 2016 року подав до суду першої інстанції клопотання про призначення комплексної технічної експертизи, яке судом задоволено. Проте всі вимоги суду про надання оригіналів договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були проігноровані. Договори відповідачі не надавали.
Заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Дьолер Буковина" від інших учасників справи не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дьолер Буковина"на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року, витребуваноматеріали справи з Першотравневого районного суду м. Чернівці, надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про
внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного
процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом установлено, що 01 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала право вимоги від ТОВ "Дьолер Буковина" сплати грошових коштів у розмірі, що визначений договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги від 30 жовтня 2012 року № 6, від № 02 листопада 2012 року № 8, від 24 грудня 2012 року № 13, які були укладені між ОСОБА_2 та ТОВ "Букофрут", правонаступником якого є ТОВ "Дьолер Буковина".
23 жовтня 2013 року ОСОБА_2 подала до ТОВ "Букофрут" заяву про прощення боргу.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ "Букофрут" указувало на те, що борг за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги прощений ОСОБА_2 у повному обсязі на підставі її заяви про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року, а також на те, що договір про відступлення права вимоги, датований 01 жовтня 2013 року, був підписаний значно пізніше, а ніж заява про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року і спрямований на заволодіння коштами позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не є стороною оспорюваного правочину, чи заінтересованою особою, права і законні інтереси якої порушено безпосередньо укладенням договору, і укладення та виконання оспорюваного договору не змінює обсягу зобов`язань позивача перед кредиторами щодо виконання договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги, то його позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Верховний Суд не погоджується із такими висновками апеляційного суду з таких підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі статтею 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.