ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа №229/3431/16-а
адміністративне провадження №К/9901/42570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Міронова Г. М., судді: Сіваченко І. В., Чебанов О. О.) від 19 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області (далі -УПФУ в м. Дружківці Донецької області), у якому просив:
- визнати протиправними дії УПФУ в м. Дружківці Донецької області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового стажу період його роботи у механічних майстернях Дніпропетровського виробничого об`єднання молочної промисловості з 21 грудня 1978 року по 10 січня 1984 року та період його перебування у Дружківському міському центрі зайнятості з 17 квітня 2009 року по 08 лютого 2012 року;
- зобов`язати УПФУ в м. Дружківці Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до його загального трудового стажу вказані вище періоди.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 21 лютого 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 21 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Зобов`язано УПФУ в м. Дружківці Донецької області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21 грудня 1978 року по 10 січня 1984 року та здійснити перерахунок призначеної пенсії з 06 квітня 2016 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що УПФУ в м. Дружківці Донецької області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до загального трудового стажу період роботи з 21 грудня 1978 року по 10 січня 1984 року, оскільки останнім були надані усі можливі та наявні документи на підтвердження такого стажу. Водночас, апеляційний суд зазначив, що період перебування позивача у Дружківському міському центрі зайнятості з 17 квітня 2009 року по 08 лютого 2012 року не підлягає зарахуванню до загального трудового стажу, оскільки із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 убачається, що застраховано наступні періоди: з 17 травня 2009 року по 05 жовтня 2009 року; з 01 січня 2010 року по 11 травня 2010 року. Такі періоди були зараховані на підставі трудової книжки, індивідуальних відомостей про застраховану особу та довідки Дружківського міського центру зайнятості.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, УПФУ в м. Дружківці Донецької області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги УПФУ в м. Дружківці Донецької області зазначило про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірний період роботи у механічних майстернях Дніпропетровського виробничого об`єднання молочної промисловості, оскільки з довідки, виданої Державним архівом Дніпропетровської області неможливо підтвердити такий стаж через відсутність на зберіганні запитуваних документів, а тому спірне рішення відповідача прийняте на підставі та в межах, визначених законодавством.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 травня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, з 20 травня 2014 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в м. Дружківці Донецької області та отримує пенсію за віком.
08 грудня 2014 року та 23 червня 2015 року позивач звертався до відповідача з заявами про перерахунок пенсії з включенням до його загального стажу період роботи у механічних майстернях Дніпропетровського виробничого об`єднання молочної промисловості з 21 грудня 1978 року по 10 січня 1984 року та термін перебування позивача на обліку як безробітного в Дружківському міському центрі зайнятості. Разом із заявами ОСОБА_1 було надано наступні документи: витяг з трудової книжки від 27 липня 1974 року; витяг з трудової книжки про прийняття (21 грудня 1978 року) і звільнення (10 січня 1984 року) з підприємства Дніпропетровського об`єднання молочної промисловості (механічні майстерні); довідку Дружківського міського центру зайнятості від 01 грудня 2014 року; довідку з Дружківського машинного заводу та відповіді Державного архіву Дніпропетровської області.
Листом від 04 грудня 2015 року № 97/Д-01-01-06 УПФУ в м. Дружківці Донецької області повідомило позивача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 21 грудня 1978 року по 10 січня 1984 року у механічних майстернях Дніпропетровського виробничого об`єднання молочної промисловості з огляду на лист Державного архіву Дніпропетровської області від 04 листопада 2014 року № Д-121-2014, з якого вбачається, що архівні документи за вказаний період на підприємстві на зберіганні не значаться.
04 лютого 2016 року ОСОБА_1 знову звернувся до відповідача з заявою про зарахування до стажу періоду роботи з 21 грудня 1978 року по 10 січня 1984 року у механічних майстернях Дніпропетровського виробничого об`єднання молочної промисловості, нарахування та виплати підвищення щомісячного пенсійного матеріального забезпечення з вересня 2015 року.
Однак, листом від 20 квітня 2016 року відповідач повідомив позивача, що відповіді стосовно питання щодо зарахування до страхового стажу зазначеного вище періоду вже були надіслані на адресу позивача. На теперішній час обставини не змінилися, а тому підстави для зарахування до страхового стажу такого періоду відсутні.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.