ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №426/1441/17
адміністративне провадження №К/9901/20131/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (у складі колегії суддів: Сіваченка І.В., суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.) у справі №426/1441/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій протиправними та поновлення виплати пенсії по інвалідності,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (далі - УПФУ в Сватівському районі) в поновленні йому виплати пенсії по інвалідності;
- зобов`язати УПФУ в Сватівському районі поновити йому виплату пенсії по інвалідності з 20.09.2016, не припиняючи при цьому виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 640,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він з 20.09.2016 отримує грошове довічне утримання як суддя у відставці. З червня 2014 року він визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання та отримував пенсію як інвалід 3 групи. У зв`язку з змінами у законодавстві, з 1 січня 2015 року він не отримував пенсію як інвалід 3 групи. Після виходу у відставку відповідач не поновив йому виплату пенсії як інваліду, про поновлення йому виплати пенсії він звернувся до відповідача. Відповідно до відповіді відповідача, він не мав права на отримання пенсії як інвалід 3 групи, оскільки пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а згідно з частиною другою статті 10 цього Закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Позивач не згоден з відмовою, оскільки, на його думку, відповідач не правильно трактує діюче законодавство, оскільки пунктом другим частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, на який посилається відповідач, передбачено, що особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом № 1788-XII - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей, тобто маються на увазі особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-XII (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами. Також, що стаття 10 Закону № 1058-IV передбачає право вибору пенсійних виплат, а саме особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Він до таких осіб не відноситься, тому вважає відмову відповідача в поновленні виплати пенсії по інвалідності протиправною, а його позов обґрунтованим.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 21 березня 2017 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час виходу у відставку позивач не досяг віку, передбаченого ст. 141 Закрону № 2453, отже не набув право на отримання пенсії за віком. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що якщо довічне грошове утримання призначається за законом, яким не передбачено пенсії по інвалідності, то особа не може бути позбавлена права як на довічне грошове утримання, так і на пенсію по інвалідності. Виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддю та не ототожнюється з пенсією.
Крім того, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції посилаючись на постанову Верховного Суду України від 20.11.2012 №2-360а12 та на ч. 1 ст. 242-2 КАС України, не врахував, що вказана постанова прийнята до змін внесених Законом №192-VІІІ від 12.02.2015 та не містить тих вимог, що передбачені Законом №192-VІІІ.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 задоволено заяву позивача про відставку та відповідно до наказу голови Сватівського районного суду Луганської області № 12 від 19.09.2016 ОСОБА_1 виключено з штату Сватівського районного суду Луганської області.
З 20 вересня 2016 року позивач отримує грошове довічне утримання як суддя у відставці.
З червня 2014 року позивач визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання та отримував пенсію як інвалід 3 групи.
У зв`язку з змінами у законодавстві, позивач з 1 січня 2015 року не отримує пенсію як інвалід 3 групи.
Після виходу у відставку відповідач не поновив позивачу виплату пенсії як інваліду, що стало причиною звернення позивача з метою з`ясування причини.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 441437 від 30.08.2016 позивачу встановлена третя група інвалідності з 01.07.2016 загального захворювання та відповідно до умов праці позивачу як інваліду заборонено труд з нервово психічними навантаженнями, робота у нічний час, відрядження, тривала хода, рекомендовано диспансерний облік.
Позивач стверджує, що для підтримки здоров`я, як інвалід, він вимушений витрачати значні грошові кошти на придбання ліків та проходити курси лікування як на амбулаторній, так і на стаціонарній формах лікування, що також потребує значних грошових витрат, та ставить його в не рівні умови з іншими, чим порушується його соціальний захист як інваліда.
Відповідно до листа відповідача позивачу відмовлено в отриманні пенсії як інваліду 3 групи. Відмова обґрунтована тим, що пунктом 2 частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а згідно з частиною другою статті 10 цього Закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону № 1058-IV позивач є непрацездатною особою за станом здоров`я, а не як особа, яка досягла пенсійного віку та має право на вибір пенсії. Тому позивач, як суддя у відставці - не пенсіонер, а інвалід, і має право, крім довічного грошового утримання судді у відставці, отримувати і пенсію як інвалід.