ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №804/1752/17
адміністративне провадження №К/9901/25203/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника позивача - Команова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року (судді Шальєва В. А., Білак С. В., Олефіренко Н. А.) у справі № 804/1752/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - ПАТ "ДМК) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року № 0000984602 і № 0000994602.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків відповідача про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецконструкція", Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром-Ком", Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокет Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет", Товариством з обмеженою відповідальністю "Електродпостач", Приватним підприємством "Гер-Арт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформакс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс", оскільки всі господарські операції підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин всі контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2017 року (суддя Царікова О. В.) у задоволенні позову відмовив.
Постановою від 27 вересня 2018 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами касаційної скарги та посилається на обґрунтованість позиції апеляційного суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
На підставі висновків акта перевірки 31 серпня 2016 року №159/28-01-40-01-05393043 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року: № 0000984602 про зменшення на 10750805,00 грн суми бюджетного відшкодування ПДВ та нарахування 5375402,50 грн штрафних (фінансових) санкцій; № 0000994602 про зменшення на 2388334,00 грн розміру від`ємного значення з ПДВ за червень 2016 року.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач оскаржив їх до суду.
Дослідивши докази та оцінивши обставини у справі, суд першої інстанції погодився із позицією податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив, зокрема із того, що документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ці первинні документи повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій, підтверджують фактичне отримання позивачем товарів за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання товарів у виробництві власної продукції; контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника ПДВ; відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг; невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб; висновок суду першої інстанції про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів є безпідставним; наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів, що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказує на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.