ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2019 року
Київ
справа №822/667/14
адміністративне провадження №К/9901/10400/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року (головуючий суддя - Ковальчук А.М.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко О.П.)
у справі №822/667/14
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області
про стягнення заборгованості по заробітній платі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року в сумі 49 208 грн та 58 327 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати з лютого 2006 року по час розгляду справи судом, а всього 107 535 грн.
2. Справа розглядалася судами неодноразово.
3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позов задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Держаної судової адміністрації України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із урахуванням премій за період з 1 лютого по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року і компенсацію за несвоєчасну її виплату.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позову.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій.
6. Постановою Верховного Суду України від 13 січня 2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Останньою постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із врахуванням премій за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року, та компенсацію за несвоєчасну її виплату з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 3 серпня 2011 року №845, з врахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
9. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 5 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області. 12 грудня 2001 року рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів Хмельницької області йому присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.
11. За статусом і вислугою років на посаді судді відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" позивач мав право на отримання 30 відсоткової надбавки від щомісячного заробітку, яка виплачувалась з розрахунку за оклад та доплату за кваліфікаційний клас.
12. Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року, (в частині позовних вимог щодо виплати надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці) визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яка полягала у невидачі з 1 червня 2005 року наказу про встановлення судді ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області донарахувати з 1 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі 10% від посадового окладу за період роботи ОСОБА_1 суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 1 січня по 31 грудня 2006 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року - у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
14. Така ж правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 17 червня 2014 року (справа № 21-91а14) та від 13 січня 2015 року (справа № 21-582а14).
15. З урахуванням постанови Красилівського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2011 року відповідачу необхідно було провести нарахування і виплатити позивачу надбавку за вислугу років з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року.
16. На підставі положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" позивач має право на перерахунок і виплату компенсації втрати доходів у вигляді невиплаченої надбавки за вислугу років із врахуванням премій за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року, з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року.
17. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не давали підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому підстави для її скасування відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що звертаючись до суду з вказаним позовом він обрав передбачений пунктом 4 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) спосіб захисту - стягнення з відповідача коштів. Проте суд з власної ініціативи змінив обраний спосіб захисту порушеного права та недоплачений відповідачем розмір заробітної плати за спірний період не обчислив, визначивши лише період та зобов`язавши вчинити відповідні дії.
19. Також позивач зазначив, що його позовні вимоги за спірний період стосувалися виплат у меншому розмірі внаслідок неправильного обрахунку заробітної плати, відпускних, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, про що суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині постанови. Проте, прийшовши до висновку що відповідач заробітну плату обраховував неправильно та виплачував у меншому розмірі, що потягло за собою і неправильний обрахунок та виплату відпускних та матеріальної допомоги, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, не обґрунтувавши при цьому такої відмови.
20. Позовна вимога щодо незаконного утримання відповідачем із заробітної плати за грудень 2008 року 1 056,84 грн судом першої інстанції не була розглянута.
21. В обґрунтування касаційної скарги також зазначив, що без оцінки залишилася та обставина що протягом спірного періоду Хмельницький міськрайонний суд мав вакансії суддів, що підтверджується наявними у справі довідками суду з цього приводу, а відтак мав економію коштів, яку можливо було використати на преміювання суддів та встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи. А також окружний суд не перевірив чи були передбачені суддям кошти на виплату надбавки та хто таку надбавку у спірний період мав установлювати, чи була вона обов`язковою в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України №865.
22. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув увагу на доводи апеляційної скарги та в порушення вимог статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначив мотивів їх неврахування.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції після 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій фактично оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині судові рішення позивачем не оскаржуються, то Верховний Суд перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.