ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа №260/1085/18
адміністративне провадження №К/9901/1867/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2018р. (суддя - Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018р. (судді - Ніколін В.В., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати п. 22 рішення №198 від 27.11.1996р. про передачу у приватну власність наймача ОСОБА_4 та членів його сім`ї квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 117,0 м.кв.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що у приватну власність громадянину ОСОБА_4 та членам його сім`ї було передано, з порушенням положень п. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", додатково дві житлові кімнати, які не знаходилися у користуванні на умовах найму у нього та членів його сім`ї, а тому не належали до об`єктів приватизації. Крім того, оскільки вона, відповідно до положень Цивільного кодексу України, придбавши згідно договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2, також набула права власності на допоміжні приміщення, які знаходяться у даному будинку, а тому передача у власність громадянину ОСОБА_4 вказаних приміщень є порушенням її права власності.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2018р., залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018р., у відкритті провадження у даній справі відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкових висновків що між сторонами існує спір про право, оскільки предметом даного спору є перевірка законності рішення органу місцевого самоврядування прийнятого ним при здійсненні владних управлінських функцій, а такі спори належать саме до компетенції адміністративних судів.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, яким вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, має розглядатися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне, а тому зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.