ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2019 року
Київ
справа №560/1350/19
адміністративне провадження №К/9901/27485/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 560/1350/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Боровицького О.А., Матохнюка Д.Б.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправною відмову Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 30.01.2018 пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60% від заробітку зазначеного в довідках від 26.01.2018 № 3 та №4.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889, вона працювала на посаді державного службовця та має вислугу понад 20 років, тому має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім цього, позивач звернула увагу на те, що постановою Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 визнано протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо не призначення та невиплати пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 07 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, у зв`язку з відсутністю заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
4. На виконання зазначеної ухвали суду, 27.05.2019 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, в якому позивач зазначила, що постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 слугувала підставою для звернення її до суду за захистом свого порушеного права, а тому просила поновити строк звернення до суду.
5. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 30 травня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовив. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - повернув позивачу.
6. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.
7. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - без змін.
8. Суди виходили з того, що оскільки, позовна заява ОСОБА_1 подана до суду з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем, суди не знайшли підстав вважати їх поважними, а тому позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що в березні 2019 року позивач дізналась, що постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 визнано протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо не призначення та невиплати пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу". Крім того, судами проігноровано, що постанова Верховного Суду слугувала підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права, оскільки була впевнена в його відновленні саме після прийняття вказаної постанови.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. 02.10.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.
13. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 330 КАС України, а саме: до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
14. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
15. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
16. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11.12.2019.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
19. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
22. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
23. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.