ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 910/2327/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Cікачова С.Ю. (ордер серії ЧН № 094276 від 10.12.2019),
відповідача: Каракоці О.Р. (довіреність № 4543-К-О від 23.10.2018),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019
та рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019
у справі № 910/2327/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" (далі - ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") про визнання недійсним нікчемного договору фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 укладений з порушенням вимог ч. 4 ст. 203, ст. 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, позивач зазначає, що оскаржуваний договір на виконання вимог закону підлягав нотаріальному посвідченню, чого не було зроблено відповідачем, у зв`язку з чим він є нікчемним. Також, з урахуванням уточнення підстав позову у справі, позивач додатково зазначав про наявність невизначеності у змісті договору, а саме між пунктами 2.3.3 та 7.1, які на думку позивача встановлюють подвійну відповідальність лізингоодержувача, яка не узгоджується з положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючий, Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.), у позові відмовлено повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК") та ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" (лізингоодержувач) 01.07.2016 укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ, відповідно до якого банк, який є власником нерухомого майна, зазначеного у додатку №1 до договору (далі - майно) передає лізингоодержувачу таке майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка у платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
На виконання умов договору відповідач передав ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" згідно з актом №1 прийому-передачі від 01.07.2016 (додаток №3 до договору) нерухоме майно, яке розташоване за адресами: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с/рада Гуменецька, Хмельницьке шосе, буд. 1, загальна площа 6741,6 кв.м.; Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Леніна, буд. 10; Хмельницька область, м. Хмельницький, провулок Зенітний, буд. 21.
Відповідно до умов п.1.2. договору, сторони узгодили, що на дату укладення договору загальна вартість майна становила 469 807 651,00 грн.
За змістом п. 9.1. договору, строк дії договору із дати підписання по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінено у разі дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.
Відповідно до пункту 9.2 договору він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії договору обумовлений строком лізингу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань за ним. Додатковою угодою від 05.08.2016 сторони внесли зміни до п. 9.1 договору, виклавши його в редакції: строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026.
Посилаючись на те, що строк дії договору фінансового лізингу становить більше ніж 3 роки, однак договір всупереч вимогам ст.ст. 806, 793 ЦК України укладено у письмовій формі без нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим він в силу приписів ст. 220 ЦК України є нікчемним, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" звернулось з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором лізингу, який не потребує нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим підстави вважати такий договір нікчемним у суду відсутні. Також доводи позивача про подвійну відповідальність ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ", яка полягає у сплаті підвищеного розміру відсоткової винагороди за користування майном та у сплаті пені, місцевим судом було відхилено, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня є формою неустойки, а винагорода за користування майном входить до складу лізингових платежів.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що укладений між сторонами у справі договір лізингу не підлягав нотаріальному посвідченню. Крім цього, скаржник вважає, що Закон України "Про фінансовий лізинг" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також заявник касаційної скарги посилається на те, що речове право, що виникло з договору фінансового лізингу, укладеного строком більше ніж як на три роки, предметом якого є нерухоме майно, підлягав обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.12.2019 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 05.12.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.08.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на правильність зроблених ними висновків та помилковість доводів скаржника.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.