ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №520/12050/18
адміністративне провадження №К/9901/23106/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
представники позивача: Шевченко Н.О.,
Шевченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №520/12050/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеандр Груп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Олеандр Груп") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р1" від 12 жовтня 2018 року №00001371412.
Позов вмотивовано тим, що первинні документі, складені позивачем за участю його контрагента, повністю відповідають приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а окремі їх недоліки не можуть бути підставою для їх не прийняття та припущень щодо неможливості здійснення господарських операцій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Олеандр Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ "Амбер Продакшн" за березень, квітень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт. послуг), за результатами якої складено акт від 24 вересня 2018 року №3978/20-40-14-12-11/38278407.
Перевіркою встановлено:
- завищення податкових зобов`язань на загальну суму 384800 грн., в тому числі за березень 2018 року на суму 182800 грн., квітень 2018 року на суму 202000 грн., чим порушено п. 185.1. ст. 185 та п. 187. ст. 187, п. 201.1., п. 201.7 ст. 201 ПК України;
- завищення податкового кредиту на загальну суму 381991,20 грн., в тому числі за березень 2018 року на суму 181600 грн., за квітень 2018 року на суму 200391,20 грн., чим порушено пп. "а" п. 198.1, абз.1, 2 пп. 198.3. ст.198 та п. 201.1., п.201.10 ст. 201 ПК України.
Зазначених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на недоліки, виявлені у наданих до перевірки видаткових та товарно-транспортних накладних, складених в межах договору поставки, укладеного з ТОВ "Амбер Продакшн" та ДП "Харківський бронетанковий завод". Крім того, відповідачем також було враховано відомості ухвал за кримінальними провадженнями, в яких фігурує зазначений контрагент, а також протоколи допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (засновників ТОВ "Амбер Продакшн")
Позивачем 28 вересня 2018 року подані відповідні заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких Головне управління ДФС у Харківській області листом від 9 жовтня 2018 року №42278/10/20-40-14-12-18 повідомлено про правильність та обґрунтованість висновків акта перевірки, а тому заперечення позивача були залишені без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року №00001371412, яким зменшено розмір податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 384800 грн., та зменшено суми податкового кредиту на загальну суму 381991 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ДФС України рішенням від 21 грудня 2018 року №41352/6/99-99-11-04-02-25 залишила останнє без змін, а скаргу ТОВ "Олеандр Груп" - без задоволення.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що сукупність наданих позивачем первинних документів, які зазвичай супроводжують такого роду господарські операції, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій. Наголошено, що первинні документи мають усі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін, а контрагенти позивача як на час вчинення господарських операцій, так і на час розгляду справи зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ. З приводу ненадання документів, що посвідчують якісні та технічні характеристики товару зазначено, що товар, який був предметом договорів поставки, не підлягав обов`язковій сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції зауважив, що за відсутності вироку у кримінальній справі щодо посадових осіб контрагентів, показання свідка у кримінальному провадженні не є належним та допустимим доказом в межах адміністративної справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що долучені позивачем товарно-транспортні накладні за господарськими операціями з ТОВ "Амбер Продакшн" не можуть вважатися належним чином складеними через наявність певних недоліків, зокрема відсутності у деяких з них у певних графах прізвища, ім`я та по батькові, підпису та посади особи. Крім того, засновники зазначеного контрагента - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заперечують свою причетність до створення вказаного підприємства відповідно до відомостей протоколів допитів останніх.
Щодо реалізації позивачем на адресу ДП "Харківський бронетанковий завод" начебто придбаного у ТОВ "Амбер Продакшн" товару апеляційний суд вказав на дефекти форми товарно-транспортних накладних (не зазначено масу вантажу), відсутність у видаткових накладних дати та номера довіреності, порушення вимог пункту 4.11 договору поставки від 22 травня 2018 року №22/05-15 в частині надання оригіналів документів, які посвідчують якісні та технічні характеристики товару.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Олеандр" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що ймовірні порушення з боку контрагента позивача вимог податкового законодавства, відомості кримінальних проваджень, в яких фігурують ці контрагенти чи їх посадові особи, як докази правомірності визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту підприємством позивача, не можуть бути використані контролюючим органом, оскільки порушують встановлені законом вимоги до порядку оформлення таких перевірок. Окремі недоліки первинних документів не можуть бути підставою для їх неприйняття та припущень щодо неможливості здійснення господарських операцій. Наголошено на тому, що усі первинні документи підписані саме директором ТОВ "Амбер Продакшн" Зіолковською І.І . та директором ТОВ "Олеандр Груп" Литвиненком О.І . Зауважено, що контролюючий орган не скористався наданим йому положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України правом на зупинення реєстрації відповідної податкової накладної. Скаржник також вказує, що чинне законодавство не висуває вимог щодо обов`язкової сертифікації поставленого позивачем ДП "Харківський бронетанковий завод" товару. Крім того, позивач з посиланням на практику Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності застосування принципу індивідуальної юридичної відповідальності.
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення та просив залишити без змін постанову апеляційного суду, як законну та обґрунтовану. Наголошено на дефектах наданих до перевірки товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з ТОВ "Амбер Продакшн", з яких також слідує висновок, що з урахуванням відстані з пункту відправлення до пункту призначення вантажу, його кількості, часу навантаження та розвантаження не є можливим здійснення чотирьох перевезень в один і той самий день за маршрутом м. Київ - м. Харків. На переконання відповідача, наявність пояснень (свідчень) засновників вказаного контрагента про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів/податкових накладних в даних податкового обліку.
Щодо господарських відносин позивача з ДП "Харківський бронетанковий завод" зауважено, що умовами укладеного між зазначеними суб`єктами господарювання договору поставки передбачено надання покупцю оригіналів документів, які підтверджують якісні та технічні характеристики товару, яких до перевірки надано не було. На підтвердження правомірності вказаних вимог контролюючий орган послався на приписи Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 року №2406-ІІІ.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження відповідних господарських операцій розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.