Постанова
іменем України
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 235/2266/17
провадження № 51-8289км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., |
| суддів | Білик Н.В., Шевченко Т.В., |
| за участю: секретаря судового засідання | Червінської М.П., |
| прокурора | Шевченко О.О., |
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 389 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області вироком від 19 березня 2018 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі частини 1 статті 71 КК до призначеного покарання суд частково приєднав невідбуте покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2015 року, яким його було засуджено за частиною 2 статті 286 КК. Відповідно до частини 1 статті 72 КК суд остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
2. ОСОБА_1 засуджено за те, що в період з квітня 2016 року по січень 2017 року він ухилився від відбування покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2015 року у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за таких обставин.
3. Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 був засуджений за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та на підставі статті 75 КК звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
4. Однак засуджений, ознайомившись із порядком та умовами відбування покарання з випробуванням і давши письмове зобов`язання до 6 квітня 2016 року здати посвідчення водія на зберігання до територіального сервісного центру, не виконав вироку суду і щонайменше 26 січня 2017 року керував автомобілем, коли вчинив правопорушення, передбачене частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 18 квітня 2017 року до уповноваженого органу з питань пробації надійшла копія постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення, вчинене 26 січня 2017 року, а до того часу водійське посвідчення, яке засуджений мав відповідно до вироку здати на зберігання, залишалось у нього.
5. Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 31 липня 2018 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
6. У касаційній скарзі засуджений на підставах, передбачених частиною 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Він стверджує, що при призначенні покарання суд, з яким погодився і апеляційний суд, неправильно врахував як обтяжуючу обставину рецидив злочину. Посилається на те, що відповідно до статті 34 КК рецидивом визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, а його попередньо було засуджено за необережний злочин, передбачений частиною 2 статті 286 КК.
7. Окрім того, засуджений вважає, що на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 89 КК він є особою, що не має судимості, оскільки до постановлення нового вироку Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 19 березня 2018 року повністю відбув іспитовий строк покарання за попереднім вироком. Тому, на думку засудженого, суд неправильно застосував частину 1 статті 71 КК і приєднав до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком.