ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Уркевича В. Ю.
26 листопада 2019 року
м. Київ
у справі № 9901/729/18
провадження № 11-334заі19
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, із позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії колегії ВККС, допущені 10 липня 2018 року під час співбесіди; визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 щодо визнання судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 4 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившисьіз таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішенням від 4 березня 2019 року - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову в судовому засіданні 26 листопада 2019 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.
Правовий статус ВККС визначений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування".
Пунктами 2 та 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККС відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККС, утвореної відповідно до цього Закону.
Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККС відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 26 листопада 2019 року відповідач у справі - ВККС фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу, зокрема і голови, яким оформлено довіреність на представництво інтересів Комісії в цій справі, вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККС ще не був утворений у визначеному законодавством порядку.
Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.