ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 760/22397/15-к
провадження № 51-6736 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Чупринської Є.М.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт Ставище Київської області,
жителя
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, оскаржуване судове рішення та встановлені обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Також суд вирішив, що ухвалені стосовно ОСОБА_1 вироки Ставищенського районного суду Київської області від 13 листопада 2015 року та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року, якими його відповідно було засуджено за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 289 КК із застосуванням ст. 75 КК, підлягають самостійному виконанню.
Місцевий суд визнав ОСОБА_1 винуватим у незаконному заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно за викладених у вироку обставин.
Як установив місцевий суд, 21 вересня 2015 року приблизно о 22:00 біля будинку № 35 на бульварі Чоколівському в м. Києві ОСОБА_1 шляхом підбору ключа проник до салону автомобіля ВАЗ - 21063 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), після чого запустив двигун і поїхав у напрямку м. Біла Церква. Надалі засуджений, замінивши номерні знаки розпорядився на власний розсуд указаним транспортним засобом.
Апеляційний суд м. Києва, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, 16 травня 2018 року скасував вирок місцевого суду в частині заходу примусу й ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вирок суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що апеляційний суд усупереч ст. 65 КК не врахував усіх даних про особу винного та обставин, які мають правове значення при виборі заходу примусу, і необґрунтовано відхилив аргументи сторони захисту про несправедливість призначеного покарання через суворість та про необхідність його пом`якшити із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог.