Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 463/3248/15-ц
провадження № 61-29885св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2013 року у справі № 2/466/1/13, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області
від 31 березня 2014 року, задоволено її позов, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 277 782,50 грн. Рішення набрало законної сили 01 квітня 2014 року, проте відповідач його не виконує.
Після відкриття 12 червня 2014 року виконавчого провадження, відповідач здійснив декілька платежів у рахунок погашення заборгованості: 27 червня
2014 року на суму 113 000,00 грн, 11 вересня 2014 року - 5 000,00 грн,
16 вересня 2014 року - 5 000,00 грн, 31 жовтня 2014 року - 5 000,00 грн,
19 листопада 2014 року - 5 000,00 грн, 20 листопада 2014 року - 5 000,00 грн,
09 грудня 2014 року - 10 000,00 грн, 19 грудня 2014 року - 20 000,00 грн,
23 квітня 2015 року - 30 000,00 грн, 25 червня 2015 року - 20 000,00 грн. Залишок несплаченої ОСОБА_2 суми коштів на день подання позовної заяви становить 59 782,50 грн.
Посилаючись на те, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло за рішенням суду, знецінюються присуджені на її користь грошові кошти, просила стягнути з відповідача
відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційні втрати за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2015 року в розмірі 81 526,55 грн та три проценти річних за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2015 року в розмірі 5 879,72 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 81 526,55 грн, три проценти річних у розмірі 5 879,72 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно до положень статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з виконання судового рішення, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 ..
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 22 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Львівської області
від 18 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", а тому до них не можуть застосовуватися норми, що регулюють цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання. Апеляційний суд не урахував, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням компенсації частки права власності в нерухомому майні, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2015 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_3 прострочив виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі судового рішення, а тому вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та трьох процентів річних є обгрунтованими. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про неправильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, посилаючись на те, що відповідач не спростував такий розрахунок і не погодився на призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд при новому розгляді справи не урахував висновків суду касаційної інстанції щодо необхідності перевірки виникнення між сторонами грошового зобов`язання за рішенням суду у зв`язку зі стягненням компенсації частки права власності в нерухомому майні, та чи зумовлює невиконання такого зобов`язання застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, а отже не з`ясував, чи виникло між сторонами грошове зобов`язання, не надав належної правової оцінки його доводам про те, що правовідносини щодо стягнення компенсації вартості Ѕ частини земельної ділянки та об`єкта незвершеного будівництва виникли з приводу виконання судових рішень та врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", тобто правовідносини сторін не є договірними та до них не можуть застосовуватися положення статті 625 ЦК України, а тому безпідставно не взяв до уваги доводи про незаконність рішення суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.