ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 724/625/18
провадження № 51-9531км18
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Голубицького С. С., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 6 вересня 2018 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
зареєстрованого в
АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у придбанні, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинених за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_1 незаконно придбав виготовлений саморобним способом однозарядний пістолет для стрільби калібру 5,6 мм зі спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, гвинтівку ТОЗ-8 калібру 5,6 мм № НОМЕР_1 із затвором від гвинтівки "ТОЗ-16" калібру 5,6 мм № НОМЕР_2, а також 268 придатних для стрільби патронів різного калібру. Зазначені вогнепальну зброю та бойові припаси він переніс до місця свого проживання в АДРЕСА_1 і там зберігав до їх вилучення 26 жовтня 2016 року працівниками правоохоронних органів.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасувати згадані судові рішення і закрити кримінальне провадження. Суть доводів скаржника зводиться до того, що у справі не зібрано достатніх доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, а вирок є незаконним, адже ґрунтується на недопустимому протоколі обшуку, а також на недостовірних аудіозаписах за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). На думку засудженого, апеляційний суд не зважив на допущені порушення й постановив рішення, яке не відповідає ст. 370 вказаного Кодексу.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений заперечує повноту судового розгляду, ставить під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів (змісту роздруківки аудіозаписів, долучених до протоколу про результати здійснення НСРД), тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.