Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 573/627/17
провадження № 61-27815св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальність "СААН-АГРО",
відповідачі: ОСОБА_1, Селянське фермерське господарство "Шафорост",
третя особа - Служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СААН-АГРО" на рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Левченко Т. А., Собини О. І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СААН-АГРО" до ОСОБА_1, Селянського фермерського господарства "Шафорост", третя особа - Служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради, про визнання недійсним договору оренди, визнання поновленим договору оренди, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року звернувшись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "СААН-АГРО" (далі - ТОВ "СААН-АГРО") просило суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03 січня 2017 року між Селянським фермерським господарством "Шафорост" (далі - СФГ "Шафорост") і ОСОБА_1 ; визнати поновленим договір оренди землі, укладений 02 січня 2007 року між ТОВ "СААН-АГРО" і ОСОБА_1 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі; зобов`язати ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 02 січня 2007 року.
Свої вимоги мотивує тим, що 02 січня 2007 року між ним і ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано в установленому законом порядку. Зазначеним договором передбачено, що після закінчення строку його дії, орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.
02 грудня 2016 року товариство надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, до якого додало проект додаткової угоди, відповідно до якої розмір орендної плати складатиме 8%.
Наприкінці грудня 2016 року позивач отримав від ОСОБА_1 лист, в якому відповідач відмовляється поновити договір, оскільки бажає самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.
03 січня 2017 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з СФГ "Шафорост", який було зареєстровано 10 січня 2017 року. Розмір орендної плати за цим договором визначено на рівні 7 %.
Представник позивача вказував, що діями відповідачів було порушено його право на переважне право поновлення договору оренди землі, а також те, що ним були запропоновані більш вигідні умови.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "СААН-АГРО", суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "СААН-АГРО" задоволено частково. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2017 року скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 січня 2017 року № 5 укладений ОСОБА_1 та СФГ "Шарофост", зареєстрований 10 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 18518538. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що укладення відповідачами 03 січня 2017 року договору № 5 оренди земельної ділянки, вказує на намір ОСОБА_1 на продовження здавати її в оренду, а тому оспорюваний договір порушує права позивача, яке підлягає захисту через визнання цього договору недійсним. Щодо інших позовних вимог, апеляційний суд визнав їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки визнавши договір оренди земельної ділянки від 03 січня 2017 року № 5 укладений між ОСОБА_1 та СФГ "Шафорост" недійсним, судом відновлено становище сторін договору від 02 січня 2007 року для подальшого вирішення питання узгодженнями ними пропозицій додаткової угоди, шляхом їх особистого волевиявлення при укладенні договору, у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 у своєму листі від 20 грудня 2016 року висловив незгоду через бажання укласти такий договір з іншим орендарем в порушення наведених вище норм матеріального права, не роз`яснив з якими умовами проекту додаткової угоди він не згодний.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "СААН-АГРО" посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 02 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ "СААН-АГРО" поновленим та зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладенні/підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ "СААН-АГРО" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення частково неправильного рішення по суті спору, адже на думку представника заявника у зазначений судом спосіб неможливо поновити порушені права позивача, оскільки саме за 30 днів до закінчення дії договору оренди землі йому надано переважне право на поновлення договору оренди. Проте цей строк сплив, що унеможливлює ним скористатись таким правом.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Білопільського районного суду Сумської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 травня 2018 року справу № 573/627/17-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю належить земельна ділянка загальною площею 2,96 га, з яких 2,78 га ріллі та 0,18 га кормових угідь, що розташована на території Річківської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка передана йому у приватну власність на підставі рішення VІІІ сесії 23 скликання Річківської сільської ради народних депутатів від 30 квітня 1999 року.
02 січня 2007 року між ОСОБА_1 і ТОВ "СААН-АГРО" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,78 га строком на 10 років з січня 2007 року до січня 2017 року. Вказаний договір 07 березня 2008 року було зареєстровано в Білопільському відділі Сумської регіональної філії за № 040862600616.
Земельна ділянка була передана позивачу в користування за актом приймання-передачі від 02 січня 2007 року.
Відповідно до п.8 укладеного договору оренди, строк дії договору становить 10 років - з січня 2007 року до січня 2017 року. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 зазначеного договору передбачено, що орендна плата становить 1,5 % від грошової оцінки, що становить 425,07 грн.
Вперше позивачем у листопаді 2016 року було направлено лист-повідомлення про бажання поновити строк дії договору від 02 січня 2007 року із додатковими угодами, з якими відповідно запису на цьому відповідач ОСОБА_1 не був згодний.
02 грудня 2016 року ТОВ "СААН-АГРО" надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі, до якого додало 3 примірники додаткової угоди згідно якої розмір орендної плати визначено на рівні 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 листом повідомив позивача про те, що він не має наміру продовжувати дію договору оренди землі, не погоджується з додатковою угодою та залишає за собою право самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.
03 січня 2017 року ОСОБА_1 уклав з СФГ "Шафорост" договір оренди спірної земельної ділянки № 5 на 10 років строком до 03 січня 2027 року, який було зареєстровано 10 січня 2017 року, згідно якого розмір орендної плати було визначено на рівні 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно відомостей про виплату грошей останньому виплачувалась орендна плата.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України "Про оренду землі".