Постанова
Іменем України
27 листопада 2019року
м. Київ
справа № 543/690/16-ц
провадження № 61-23037св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач- Комунальне підприємство "Оржиця-водоканал",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Комунального підприємства "Оржиця-водоканал" Закорецький Володимир Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Оржиця-водоканал" на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року у складі судді Гришка О. Я. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 рокуу складі колегії суддів: Обідіної О. І., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Оржиця-водоканал" (далі - КП "Оржиця-водоканал"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор КП "Оржиця-водоканал" Закорецький В. М., про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану щорічну відпустку, відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що позивач працювала у КП "Оржиця-водоканал" з 04 травня 2005 року на посаді головного бухгалтера.
Внаслідок систематичного порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема, ненадання щорічної оплачуваної відпустки, затримку виплати заробітної плати, 23 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про звільнення за згодою сторін з 23 червня 2016 року. Заяву було зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції 23 червня 2016 року за № 37. 06 липня 2016 року позивач передала за актом приймання-передачі справи та бухгалтерську документацію керівнику підприємства.
З наказом про звільнення її не ознайомлювали, трудову книжку підприємство не видало, розрахунок не здійснило. Після офіційного звернення щодо отримання трудової книжки, 25 серпня 2016 року вона поштою отримала трудову книжку та копію наказу про звільнення, з якого дізналася, що її звільнено 08 липня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри. При цьому в наказі про звільнення відповідач посилається на матеріали службової перевірки та аудиторський звіт про результати перевірки дотримання бухгалтерського та податкового законодавства, складений 04 липня 2016 року.
З наказом про звільнення позивач не згодна, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки в її посадові обов`язки не входило безпосереднє обслуговування товарно-матеріальних цінностей, а згідно з наказом про звільнення підставою звільнення стали такі обставини: відсутній журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, виправлення в касових ордерах, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, нарахування та донарахування заробітної плати працівникам підприємства без наказу начальника.
Договір про матеріальну відповідальність із нею не укладався, з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не ознайомлювали, перевіркою не виявлено будь-яких збитків або нестачі товарно-матеріальних цінностей, отже звільнення з підстав, встановлених пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України є безпідставним.
При звільненні були допущені істотні порушення закону щодо процедури звільнення: їй не запропонували надати пояснення з приводу виявлених порушень, не отримано згоди профспілкового комітету на її звільнення та не задоволено заяву про звільнення за згодою сторін від 23 червня 2016 року.
Незаконне звільнення спричинило ОСОБА_1 душевні та психічні страждання, оскільки викликало в неї душевні та психічні переживання, негативні відчуття приниження, відчаю, неспокою, усвідомлення незахищеності від свавілля та вседозволеності відповідача та, як наслідок, призвело до нервово-психологічного стресу та завдання моральної шкоди.
Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд визнати незаконним наказ, виданий КП "Оржиця-водоканал" від 08 липня 2016 року № 24 "Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри" та змінити формулювання звільнення на "Звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України", стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 липня 2016 року до 01 грудня 2016 року в розмірі 23 809,74 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 4 587,38 грн, судовий збір та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2 378,00 грн, 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ, виданий КП "Оржиця-водоканал" від 08 липня 2016 року № 24 "Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довіри". Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 на: "Звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України". Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8 722,39 грн. Рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з КП "Оржиця-водоканал" на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, судовий збір у розмірі 1 267,76 грн, витрати на оплату правової допомоги в розмірі 1 426,20 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з КП "Оржиця-водоканал" в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за своєю посадою не може вважатись особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, та не входить до кола осіб, яких може бути звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, а відповідач не довів належними доказами неправомірних дій позивача, які б призвели до втрати до неї довір`я.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження законності підстав звільнення позивача та отримання відповідачем згоди профспілкової організації на звільнення позивача з посади головного бухгалтера підприємства за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Позивач у день звільнення не працювала, вимогу про виплату належних їй сум при звільненні надіслала пізніше, що не заперечувалося ні стороною позивача, ні стороною відповідача, і не суперечить матеріалам справи, а відповідач здійснив виплату належних при звільненні сум лише 12 жовтня 2016 року, та не надав доказів на відсутність своєї вини в затримці розрахунку, тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.
Незаконним звільненням з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України і несвоєчасною виплатою при звільненні розрахункових сум спричинено позивачу моральну шкоду, яка виразилася у втраті нею нормальних життєвих зв`язків, негативно відобразилося на її психологічному стані, потребувало зусиль для відновлення звичного способу життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу КП "Оржиця-водоканал" задоволено частково. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року змінено, виключено з резолютивної частини рішення посилання на негайне виконання судового рішення в частині стягнення з КП "Оржиця-водоканал" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та посилання на стягнення на користь держави судового збору в розмірі 551,20 грн. Зменшено розмір моральної шкоди до 500,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року виправлено описку в рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року із зазначення дати ухвалення рішення - 27 березня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року КП "Оржиця-водоканал" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року, у якій просило скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
07 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 07 червня 2019 року № 637/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
14 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апеляційний суд не перевірив обставини справи, а саме, що заява позивача про звільнення за згодою сторін від 23 червня 2016 року не зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції, іншої заяви також не було.
06 липня 2016 року позивач самовільно залишила робоче місце та більше на роботі не з`являлася, тому 08 липня 2016 року відповідач направив позивачу поштове повідомлення, згідно з яким просив одержати трудову книжку та ознайомитися з наказом про звільнення, що підтверджується записом у журналі вихідної документації за № 50. 13 липня 2016 року позивач повідомлення отримала, що підтверджується її особистим підписом, та не заперечувала щодо цього в судовому засіданні, пояснивши, що не отримала розрахунок та трудову книжку, оскільки не хотіла бачити директора.
Цим обставинам суд першої інстанції не надав правової оцінки.
Суди, зазначаючи, що позивач за своєю посадою не може вважатись особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, не звернули уваги, що відповідно до наказу КП "Оржиця-водоканал" від 25 листопада 2008 року № 52 обов`язки касира покладено на головного бухгалтера Стецюру Л. М.
Позивач звернулася до суду 22 вересня 2016 року з пропуском строку позовної давності, оскільки про звільнення дізналася 13 липня 2016 року, що нею в судовому засідання не заперечувалося.
Позиції інших учасників справи
Заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивоване тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга не обґрунтована та безпідставна.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні працівника.
Наказ по підприємству, за яким би головний бухгалтер ОСОБА_1 зобов`язана була виконувати обов`язки касира не видавався.
Посилання відповідача на наказ КП "Оржиця-водоканал" від 25 листопада 2008 року № 52 є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів, що позивач з ним ознайомилася та надала згоду на поєднання основної роботи головного бухгалтера з додатковою касира в порядку суміщення посад.
Позивачу не встановлено доплати за суміщення посад та виконання додаткових обов`язків за посадою "касир", крім того, договір про індивідуальну відповідальність між відповідачем та ОСОБА_1 не укладався.
До посадових обов`язків позивача, визначені посадовою інструкцією головного бухгалтера, не входять обов`язки касира.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 02 січня 2002 року прийнята на роботу у ДП "Оржиця-водоканал" на посаду головного бухгалтера на неповний робочий день.
04 травня 2005 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за переведенням за пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України за її згодою.
04 травня 2005 року позивача прийнято на роботу в КП "Оржиця-водоканал" на посаду головного бухгалтера.
Позивач під розпис була ознайомлена з посадовою інструкцією головного бухгалтера підприємства КП "Оржиця-водоканал".