Постанова
Іменем України
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 454/2427/16-ц
провадження № 61-41683св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бюро приватизації комунального підприємства "Червонограджитлокомунсервіс", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бюро приватизації комунального підприємства "Червонограджитлокомунсервіс" (далі - Бюро приватизації КП "Червонограджитлокомунсервіс"), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на майно.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона разом із батьками ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_3 з дня свого народження - з ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала та була зареєстрована у квартирі на АДРЕСА_1 .
На підставі рішення приватизаційного органу Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля" від 21 лютого 1994 року № 34 проведено приватизацію вказаної квартири на трьох осіб - її батьків та бабусю, про що видано їм свідоцтво про право власності на квартиру по 1/3 частині кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько. Після його смерті вона залишилася проживати у зазначеній квартирі з матірʼю та бабусею.
У січні 1998 року її знято з реєстрації у вказаній квартирі, будучи неповнолітньою, і на даний час у неї відсутнє місце реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_3 .
Вважає, що її батьки та бабуся порушили її право на приватизацію квартири, до якої вона включена не була, оскільки, будучи малолітньою дитиною, вона також проживала та була зареєстрована у ній, ця квартира є єдиним її житлом.
Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вона досягла повноліття, а про порушене право на набуття у власність житла дізналась лише у 2016 році, просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення приватизаційного органу Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля" від 21 лютого 1994 року № 34, яким проведено приватизацію квартири на АДРЕСА_1 на трьох осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру від 21 лютого 1994 року, видане приватизаційним органом Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля", згідно якого право власності на квартиру на АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частині на кожного;
- визнати за нею право на проживання у квартирі на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення приватизаційного органу Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля" від 21 лютого 1994 року № 34, яким проведено приватизвцію квартири на АДРЕСА_1 на ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_2 .
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру від 21 лютого 1994 року, видане приватизаційним органом Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля", згідно з яким право власності на квартиру на АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_2 по 1/3 частині на кожного.
Стягнуто з відповідачів в рівних частках на користь позивача 1 102, 42 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи вимоги в частині визнання рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, суд першої інстанції виходив із доведеності пзивачем порушення її прав на приватизацію спірної квартири. Крім того, суд зазначив, що позивач звернулась до суду з позовом у межах позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог про визнання рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що право позивача на приватизацію спірної квартирибуло порушено, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач звернулася до суду з позовом поза межами позовної давності, доводів щодо поважності причин пропуску цього строку не навела.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не врахував надані нею докази на підтвердження позовних вимог і доводи, на які вона посилалась в обґрунтування цих вимог, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову лише з підстав пропуску позовної давності.
Апеляційний суд не врахував, що вона з моменту досягнення повноліття не могла знати про її порушене право на приватизацію квартири і в силу обставин справи навіть не могла здогадуватись про те, що це було порушено, так як її було виселено фактично та знято з реєстрації у віці 4 років.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доБюро приватизації КП "Червонограджитлокомунсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на майно та витребувано із Сокальського районного суду Львівської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням приватизаційного органу Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о "Укрзахідвугілля" від 21 лютого 1994 року № 34 проведено приватизацію квартири на АДРЕСА_1 на трьох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що останнім видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру по 1/3 частині на кожного.
ОСОБА_1 з часу свого народження - з ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала у спірній квартирі разом із батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_3
05 січня 1998 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації у спірній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач досягла повноліття.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права