Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 566/1115/17
провадження № 61-47142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у складі судді Феха Т. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору будівельного підряду дійсним та стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у серпні 2016 року між ним та відповідачем в усній формі укладено договір будівельного підряду, відповідно до умов якого він зобов`язався виконати будівельні роботи. З 25 серпня 2016 року до 26 грудня 2016 року він виконав роботи зі зведення дерев`яної будівлі на АДРЕСА_1 .
Згідно з кошторисом та витрат станом на 2016 рік загальна вартість виконаних ним робіт становила 171 984,49 грн, з яких відповідач сплатив йому лише 55 000 грн, а решту коштів у розмірі 116 984,49 грн не сплатив.
Вважає, що недотримання письмової форми договору не дає підстав для визнання його нікчемним та невиконання умов щодо оплати вартості виконаних робіт.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати дійсним договір будівельного підряду, укладений між сторонами у серпні 2016 року щодо зведення дерев`яної будівлі на АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача борг у розмірі 116 984,49 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог щодо укладення сторонами договору будівельного підряду. Враховуючи відсутність підстави для задоволення основної вимоги про визнання договору будівельного підряду дійсним, вимога про стягнення боргу, як похідна також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог неповно, невірно та вибірково оцінили надані ним докази, висновки судів є необґрунтованими, оскільки суперечать встановленим обставинам та дослідженим доказам.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору підряду дійсним і стягнення боргу та витребувано з Демидівського районного суду Рівненської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що договір будівельного підряду в письмовій формі між сторонами не укладався.
Докази виготовленої в установленому законом порядку проектно-кошторисної документації в матеріалах справи відсутні.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись на те, що між сторонами у серпні 2016 року був укладений договір будівельного підряду в усній формі, просив суд визнати його дійсним договір і та стягнути з відповідача за вказаним договором борг в сумі 116 984,49 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (стаття 208 ЦК України).