Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 154/92/17
провадження № 61-26628св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду із зазначеним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що у липні 2011 року ОСОБА_1, яка на той час мала прізвище - ОСОБА_1 та займала посаду заступника директора Відділення "Соборність" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), вчинила ряд злочинів, які заподіяли йому майнової шкоди та полягали у повторному привласненні відповідачем чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, а також складанні, видачі відповідачем, як службовою особою, завідомо підроблених документів.
08, 18 та 22 липня 2011 року ОСОБА_1 перебуваючи на зазначеній посаді, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, знаходячись на своєму робочому місці, що розташоване в приміщенні Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк" за адресою: місто Луцьк, проспект Соборності, 38Б, на порушення вимог посадової інструкції, Положення про Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк", керуючись корисливими мотивами та зловживаючи своїм службовим становищем, від імені банку уклала із ОСОБА_4 п`ять депозитних договорів банківських вкладів на загальну суму 200 000 грн строком на 90 днів та процентною ставкою 20 % місячних, а також прийняла від нього готівкою зазначену суму коштів.
ОСОБА_1 на депозитний рахунок ПАТ "ВТБ Банк" зазначені кошти не внесла та їх привласнила.
З метою прикриття своєї злочинної діяльності ОСОБА_1 видала ОСОБА_4 від імені банку договори банківського вкладу та відповідні квитанції про отримання готівкових коштів, які засвідчила власним підписом та печаткою банку, однак операції щодо укладення договорів та прийняття коштів в автоматизованій банківській системі "Б2" Відділення "Луцька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та адміністративно-підпорядкованих відділеннях не зареєструвала.
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Відділення "Луцька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" із заявою про повернення йому депозитних вкладів розміром 200 000 грн з нарахованими відсотками, які він розмістив у Відділенні банку "Соборність", у підтвердження чого надав квитанції про внесення вказаних коштів на депозитний рахунок банку, які були підписані ОСОБА_1 та скріплені печатками банку.
Згідно з Актом службової перевірки від 02 жовтня 2012 року, проведеної банком, жодних договорів вкладу із ОСОБА_4 08, 18 та 22 липня 2011 року ПАТ "ВТБ Банк" не укладало та коштів від нього на депозит не отримувало, в автоматизованій банківській системі Б2 ПАТ "ВТБ Банк", а також у касових журналах жодних дій, надходжень готівкових коштів та укладених договорів банківського вкладу зареєстровано не було. Номери відкритих рахунків банку, зазначені ОСОБА_1 у квитанціях не відповідали реальним.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 наполягав на поверненні йому коштів та процентів за користування грошовими коштами, між ним та банком зав`язалася затяжна претензійно-позовна суперечка, яка тривала понад три роки.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року у справі № 0308/16410/12, яке неодноразово протягом 2013-2014 років змінювалося та вступило в законну силу лише 12 листопада 2014 року, стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ОСОБА_4 . 200 000 грн вкладу, 133 999,97 грн процентів за користування вкладами, 5 233,38 грн 3% річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів та судовий збір в розмірі 2 089,32 грн на користь держави, всього - 341 322,37 грн. У задоволенні зустрічного позову банку щодо визнання договорів банківського вкладу недійсними відмовлено.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2015 року у справі № 161/15520/15-ц позов ОСОБА_4 до ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково та стягнуто з банку на його користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (повернення вкладів) в розмірі 8 277,15 грн (у зв`язку з чим позивачем 16 грудня 2016 року було збільшено позовні вимоги у цій справі).
На виконання зазначених судових рішень ПАТ "ВТБ Банк" добровільно сплатило ОСОБА_4 18 березня 2013 року - 208 932,10 грн, 16 червня 2014 року - 113 501,02 грн, 08 грудня 2014 року - 16 800,23 грн, 17 грудня 2015 - 8 277,15 грн.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року у справі № 161/15720/15-к ОСОБА_1 за вказаними вище обставинами визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 КК України. Задоволено цивільний позов ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 та стягнуто з неї на користь банку майнову шкоду в розмірі 200 000 грн.
Разом з тим, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області не було прийнято рішення щодо цивільного позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" шкоди у розмірі 141 322,37 грн, що стало однією із підстав для ухвалення 08 червня 2016 року Апеляційним судом Волинської області іншого вироку, згідно з яким позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" шкоди в розмірі 141 322,37 грн залишено без розгляду. В решті вирок щодо цивільного позову залишено без змін.
У зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_1, ПАТ "ВТБ Банк" було завдано майнової шкоди на загальну суму 349 599,52 грн (з врахуванням збільшених позовних вимог), з яких 200 000 грн вкладу, вже відшкодовані ОСОБА_1 за вироком Луцького міськрайонного суду від 21 січня 2016 року.
Решта 149 599,52 грн завданої ОСОБА_1 шкоди, яка складається із: 133 999,97 грн, сплачених ним ОСОБА_4 за рішенням суду у справі № 0308/61410/12 процентів за користування вкладами; 5 233,38 грн, сплачених ОСОБА_4 3 % річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів (згідно з рішенням суду від 18 грудня 2014 року, із змінами внесеними рішенням Апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2014 року); 2 089,32 грн, сплачених позивачем в дохід держави за рішенням суду у справі 0308/61410/12 судового збору; 8 277,15 грн (сума збільшених позовних вимог), сплачених ОСОБА_4 за рішенням суду у справі № 161/15520/15-ц, як 3 % річних за несвоєчасне повернення банківських вкладів, залишається не відшкодованою йому.
Враховуючи викладене, ПАТ "ВТБ Банк" просило стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 149 599,52 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2017 року у складі судді Вітера І. Р. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачу з вини відповідача була завдана шкода в сумі 316 129 грн, що складається із вкладу в розмірі 200 000 грн та нарахованих процентів за користування вкладом в межах дії договорів - 116 129 грн, позивач дізнався саме 25 вересня 2012 року із заяви відповідача ОСОБА_1 про фактичне вчинення нею злочину.
Цього ж дня ПАТ "ВТБ Банк" отримало від ОСОБА_1 усі п`ять оригіналів договорів банківського вкладу із зазначеними у них основними умовами, зокрема що стосувалися строків депозитних вкладів та процентних ставок.
02 жовтня 2012 року викладені у заяві ОСОБА_1 обставини були підтверджені проведеною банком перевіркою. Даний факт також підтверджується заявою ПАТ "ВТБ Банк" про вчинення злочину в порядку статті 97 КПК України (1960 року), яка була подана 05 жовтня 2012 року.
Позивач дізнався про заподіяння йому прямої дійсної шкоди з вини відповідача при виконанні ним своїх трудових обов`язків в сумі 116 129 грн (крім 200 000 грн, які не є предметом даного позову) саме 25 вересня 2012 року, коли отримав заяву відповідача ОСОБА_1, а також оригінали укладених нею договорів із ОСОБА_4 Актом проведеної банком перевірки 02 жовтня 2012 року з врахуванням поданих відповідачем документів факт заподіяння шкоди було підтверджено, про що також свідчить заява банку про вчинення злочину від 05 жовтня 2012 року, подана ним до правоохоронних органів як наслідок проведеної перевірки.
Проте з позовом до ОСОБА_1 банк до 02 жовтня 2013 року не звернувся, так само як і не залучив її до участі стороною в цивільній справі № 0308/16410/12, хоч мав право і можливість це зробити.
08 березня 2013 року, 16 червня 2014 року, 08 грудня 2014 року банк виплатив ОСОБА_4 та державі 341 322,67 грн.
Таким чином, при умові визнання поважними причинами пропуску попереднього строку звернення суду, позивач знову його тричі пропустив не використавши своє право регресного позову до відповідача.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" майнову шкоду в розмірі 149 599,82 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачем було заподіяно шкоду підприємству внаслідок скоєння злочину, а тому початком перебігу такого строку слід вважати дату набрання вироком законної сили, тобто 08 червня 2016 року. ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з позовом 04 січня 2017 року, тобто в межах встановленого строку.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновок місцевого суду про те, що укладаючи строкові договори (на визначений термін - 90 днів) із ОСОБА_4, відповідач не могла передбачити того, що ОСОБА_4 звернеться до банку з вимогою про повернення вкладів значно пізніше, а саме після закінчення обумовленого ними строку дії договорів, а також розпочне затяжну позовну суперечку із банком, що призведе до додаткових нарахувань процентів за договорами вкладу у розмірі 0,5 % річних та інших витрат, а також з тим, що в настанні шкоди є і вина банку, а тому відповідач не може нести відповідальність, є помилковим.
Матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок злочинних дій відповідача банку було спричинено матеріальну шкоду, яка полягала у виплаті усіх належних ОСОБА_4 сум, які були встановлені рішенням суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд у рішенні посилається на те, що банк звернувся до суду з цим позовом 04 січня 2017 року, що не відповідає дійсності, оскільки ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з цим позовом 07 грудня 2016 року, а 16 грудня 2016 року подало заяву про збільшення позовних вимог. Твердження апеляційного суду про те, що відлік позовної давності починається з часу вступу вироку у законну силу, не обґрунтовані будь-якими нормативними актами і є голослівними. Спірні правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, якою встановлено строк в один рік з дня виявлення завданої працівником шкоди.
05 жовтня 2012 року банк звернувся до Прокуратури міста Луцька із заявою, із якої встановлено, що ПАТ "ВТБ Банк" було відмово про завдання йому шкоди і її розміри.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі наказу Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", від 06 вересня 2010 року № 2940-к ОСОБА_1 - заступника керуючого Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк", переведено на посаду заступника директора Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк".
Згідно з довіреністю від 31 січня 2011 року, виданою Головою правління ПАТ "ВТБ Банк" та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 уповноважено укладати (підписувати) від імені Банку договори банківського вкладу (депозиту) на суму, що не перевищує 2 000 000 грн.
На підставі посадової інструкції заступника керуючого Відділення "Соборність" ВАТ "ВТБ Банк", затвердженої директором Відділення "Луцька регіональна дирекція" ВАТ "ВТБ Банк" від 21 червня 2010 року, в обов`язки ОСОБА_1 входило: проведення переговорів з потенційними клієнтами, залучення клієнтів на обслуговування, забезпечення виконання планових показників, що доводяться до відділення, підписання договорів, документів згідно наданого доручення та лімітів повноважень, представлення інтересів Банку в усіх державних, приватних підприємствах, організаціях та установах, державних органах з усіх питань, пов`язаних з діяльністю Банку.
Обіймаючи вказану посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, ОСОБА_1 була службовою особою та працівником вказаної банківської установи.
З Акту "Про проведення перевірки з метою встановлення або спростування факту заключення з ОСОБА_4 депозитних угод у 2011 році" від 02 жовтня 2012 року встановлено, що депозитні угоди з ОСОБА_4 не укладалися, надані для перевірки ОСОБА_1 договори є нікчемними, ОСОБА_4 грошові кошти в касу банку не вносилися.
05 жовтня 2012 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Прокуратури міста Луцька із заявою в порядку статті 97 КПК України (1960 року) щодо вчинення злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_1
08 листопада 2013 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб, після чого змінила прізвище на " ОСОБА_1 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
16 червня 2015 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулося у кримінальному провадженні з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2016 року у справі № 161/15720/15-к ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 КК України.
08 червня 2016 року Апеляційним судом Волинської області вирок Луцького міськрайонного суду від 21 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасовано, а в решті залишено без змін.
Зазначеними вироками встановлено, що у липні 2011 року ОСОБА_1, яка на той час мала прізвище - ОСОБА_1, та займала посаду заступника директора Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк" було вчинено ряд злочинів, які заподіяли позивачу майнову шкоду та полягали у повторному привласненні відповідачем у цій справі чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, а також складанні, видачі відповідачем, як службовою особою завідомо підроблених документів.
Так, 08, 18 та 22 липня 2011 року ОСОБА_1 (на той час - Дєєва), перебуваючи на вищевказаній посаді, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, знаходячись на своєму робочому місці, що розташоване в приміщенні Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк" за адресою: місто Луцьк, проспект Соборності, 38Б, на порушення вимог посадової інструкції, Положення про Відділення "Соборність" ПАТ "ВТБ Банк", керуючись корисливими мотивами та зловживаючи своїм службовим становищем, від імені банку уклала із клієнтом ОСОБА_4 п`ять депозитних договорів банківських вкладів на загальну суму 200 000 грн строком на 90 днів та процентною ставкою 20 % місячних, а також прийняла від нього готівкою зазначену суму коштів.
В той же час, ОСОБА_1 на депозитний рахунок ПАТ "ВТБ Банк" зазначені кошти не внесла, а їх незаконно привласнила. З метою прикриття своєї злочинної діяльності ОСОБА_1 видала від імені банку ОСОБА_4 договори банківського вкладу та відповідні квитанції про отримання готівкових коштів, які засвідчила своїми власними підписами та печаткою банку, однак операції щодо укладення договорів та прийняття коштів в автоматизованій банківській системі "Б2" Відділення "Луцька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та адміністративно-підпорядкованих відділеннях не зареєструвала.
Вказані обставини також підтверджуються копіями договорів банківського вкладу від 08, 18, 22 липня 2011 року, квитанціями про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_4 готівкових коштів в загальній сумі 200 000 грн, листом ОСОБА_4 до Відділення Луцької РД ВАТ "ВТБ Банк" від 19 квітня 2012 року, довіреністю ПАТ "ВТБ Банк" серії ВРЕ № 082694 від 31 січня 2011 року щодо надання ОСОБА_1 повноважень на здійснення від імені банку правочинів.
Рішенням Луцького міськрайсуду Волинської області від 18 грудня 2012 року у справі № 0308/16410/12 частково задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на його користь 200 000 грн за договорами банківського вкладу, 116 129 грн відсотків за договорами, 6 000 грн 3 % річних, всього - 322 129 грн, а також судові витрати у справі в сумі 3 219 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_4 про визнання договорів банківського вкладу недійсними.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 28 січня 2013 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк", рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року змінено, стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ОСОБА_4 200 000 грн за договорами банківського вкладу, 2 932,10 грн відсотків за договорами та 6 000 грн 3 % річних, всього - 208 932,10 грн.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві від 15 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження № 36559968 з виконання виконавчого листа № 0308/16410/12, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 07 лютого 2013 року про стягнення з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ОСОБА_4 банківського вкладу в розмірі 200 000 грн, процентів за користування вкладом в розмірі 2 932,10 грн, та 3 % річних за порушення грошового зобов`язання в розмірі 6 000 грн, всього - 208 932,10 грн.
18 березня 2013 року ПАТ "ВТБ Банк" виконало зазначену постанову державної виконавчої служби в добровільному порядку та сплатило ОСОБА_4 208 932,10 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 18 березня 2013 року № 16426.
Згідно з копією меморіального ордеру від 29 березня 2013 року № 108795, в межах виконавчого провадження № 36801899 на користь держави ПАТ "ВТБ Банк" було сплачено 2 089,32 грн судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 січня 2013 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2014 року у справі № 0308/16410/12 частково задоволено апеляційні скарги ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року в частині відмови ОСОБА_4 у стягненні відсотків по вкладах на вимогу та у стягненні в його користь 3 % річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ОСОБА_4 1 074,74 грн 0,5 % річних по вкладах на вимогу, 5 233,38 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, в решті позову відмовлено.
20 травня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 0308/16410/12 про стягнення з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ОСОБА_4 200 000 грн за договорами банківського вкладу, 116 129 грн відсотків за договорами, 1 070,74 грн 0,5 % річних по вкладах на вимогу, 5 233,38 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, всього - 322 433,12 грн. У зазначені суми включено сплачені 18 березня 2013 року банком ОСОБА_4 208 932,10 грн.
Постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 30 травня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43490913 з примусового виконання даного виконавчого листа.
16 червня 2014 року ПАТ "ВТБ Банк" в добровільному порядку перерахувало на користь ОСОБА_4 залишок суми боргу у розмірі 113 501,02 грн (332 433,12 грн - 208932,10 грн), що також підтверджується копією меморіального ордеру від 16 червня 2014 року № 32184.
10 вересня 2014 року за результатами касаційної скарги ОСОБА_4 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині стягнення відсотків за вкладами.