Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 182/5322/18
провадження № 61-15318св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство "Таврія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Таврія" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Багрової А. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного підприємства "Таврія" (далі - ПП "Таврія") про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що він згідно із договором від 24 грудня
2013 року передав в оренду відповідачу строком на 5 років належну йому на праві власності земельну ділянку.
30 вересня 2017 року у вечірній час, близько 19 години, до нього додому приїхали представники ПП "Таврія" ОСОБА_2 ., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., привезли продуктовий набір і привітали з "Днем людини похилого віку". Після цього запросили його в свій автобус та попросили підписати якісь документи. На дворі було темно, він був без окулярів і не бачив, що підписує, про що повідомив ОСОБА_6, але та сказала, що треба розписатися за отримання продуктового набору. Крім того повідомила, що у майбутньому необхідно буде підписати новий договір оренди землі, оскільки буде підвищено розмір орендної плати. Він підписав надані документи після чого повернувся до будинку, зателефонував синові та повідомив про те, що сталось.
01 жовтня 2017 року телефонував ОСОБА_6 та просив повернути підписані ним документи, на що остання запропонувала прийти до ПП "Таврія"
02 жовтня 2017 року, оскільки 01 жовтня 2017 року був вихідний день.
02 жовтня 2017 року він разом із сином поїхав до ПП "Таврія", але двері адміністрації були зачинені, після чого вони поїхали до поліції та прокуратури де подали відповідні заяви.
03 жовтня 2017 року він знову приїхав до ПП "Таврія". Директора не було, проте співробітники підприємства прийняли його заяву і сказали чекати відповіді, яку так і не надали.
У березні 2018 року він звернувся за допомогою до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги, після чого йому стало відомо, що існує додаткова угода до договору оренди від 02 жовтня
2017 року із строком дії до 31 грудня 2025 року.
Отримавши на запит Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги копію додаткової угоди від 02 жовтня 2017 року та ознайомившись із нею вважав, що така угода є фальшивою, оскільки наміру продовжувати договір оренди він не мав та цю угоду не підписував.
Просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 02 жовтня 2017 року до договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, розташованої на території Новософіївської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222984500:01:002:0201
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 21 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 02 жовтня 2017 року до договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, розташованої на території Новософіївської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222984500:01:002:0201, яка належить на праві власності ОСОБА_1, від 24 грудня 2013 року (про зміну умов договору оренди земельної ділянки). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ним фактичних обставин оспорюваного правочину, у зв`язку із похилим віком та станом здоров`я, що вплинуло на його волевиявлення, і зазначений факт має істотне значення. Обставини справи свідчать про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди з ПП "Таврія" щодо продовження строку оренди земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, апеляційну скаргу ПП "Таврія" відхилено, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності обставин, які свідчать про відсутність волі позивача на укладення додаткової угоди про продовження договору оренди землі, що в свою чергу є підставою для визнання цієї додаткової угоди недійсною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,
ПП "Таврія", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справи та витребувано її матеріали з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про існування підстав для визнання недійсною додаткової угоди у зв`язку із укладенням її під впливом помилки, оскільки звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_1 вказував, що підпис проставлений на додатковій угоді йому на належить. При цьому, обставина не підписання ним оспорюваного правочину не доведена належними і допустимими доказами.
Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним не довів, що помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Суди не врахували, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
На момент підписання додаткової угоди позивач не мав психічних або фізичних вад, які перешкоджали йому ознайомитись із текстом оскаржуваної додаткової угоди та її умовами, не був позбавлений можливості прочитати вказану додаткову угоду перед її підписанням та мав можливість відмовитись від її підписання.
Самі по собі звернення до правоохоронних органів не можуть підтвердити відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПП "Таврія", у якому вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, якими до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права та при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 7,8888 га, розташована на території села Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 166659 виданого
03 березня 2006 року.
24 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ПП "Таврія" договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років до 24 грудня 2018 року.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором зареєстровано відомості про строк дії договору оренди зазначеної земельної ділянки до 31 грудня 2025 року на підставі додаткової угоди
від 02 жовтня 2017 року.
Суди встановили, що копію оспорюваної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки позивач отримав у квітні 2018 року.
Також судами встановлено, що представники ПП "Таврія" 30 вересня 2017 року відвідували позивача в нього вдома та надавали документи для підпису.
Позивач 02 жовтня 2017 року звертався до ПП "Таврія", органів поліції та прокуратури із заявами, в яких зазначав про відсутність у нього волевиявлення на підписання документів щодо продовження строку оренди земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.