Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 359/6120/17
провадження № 61-14301ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Журавського В. В., від 28 січня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенко Д. Р., Пікуль А. А., від 29 травня
2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2, зареєстрований 10 березня 2006 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві та визначити місце проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2019 року учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у липні 2016 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що з 10 березня 2006 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_4 .
До жовтня 2016 року вона разом з чоловіком та дітьми проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
22 серпня 2016 року вона уклала контракти про надання освітніх послуг у сфері освіти з НВК "Міжнародний ліцей міжрегіональної академії управління персоналом" № 170/1 та № 165, згідно з яким дочка та син перебували у даному навчальному закладі із середини жовтня 2016 року. Сплату коштів за навчання здійснювала самостійно.
Починаючи з травня 2016 року сім`я переїхала до дачного кооперативу в
с. Вишеньки Бориспільського району, де знаходиться будинок ОСОБА_1 .
В жовтні 2016 року внаслідок сварки ОСОБА_1 привіз її з дітьми до помешкання в с. Вороньків Бориспільського району, висадив без будь-яких речей, відключив телефон та до вересня 2016 року більше не приїздив.
З того часу неповнолітні діти проживають разом з нею. ОСОБА_1 не підтримував ні з нею, ні з дітьми ніяких відносин, матеріально їх не забезпечував, не приймав участі у їх вихованні та жодної допомоги не надавав.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації (далі - Бориспільська РДА) № 891 від 30 листопада 2017 року тимчасово місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було визначено з батьком, а ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю.
Разом з цим, її не допускали до помешкання, де проживає син, заблокували його мобільний телефон.
Вона є фізичною особою-підприємцем з 18 червня 2004 року та має стабільний дохід, тому може матеріально забезпечити себе та своїх дітей.
В свою чергу, ОСОБА_1 протягом останніх п`яти років не працює, що викликає сумніви у його фінансовій можливості забезпечити дітей.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею за адресою:
АДРЕСА_3 .
Позиція органу опіки та піклування
Відповідно до висновку органу опіки і піклування про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, затвердженого Бориспільською РДА № 48/07-46-181 від 10 січня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають відповідне матеріальне забезпечення для належного утримання дітей. Як матір, так і батько характеризуються позитивно, але дійти спільної згоди у вирішенні питання визначення місця проживання сина та дочки не можуть. На даний час малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1, малолітня ОСОБА_4 проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . В ході з`ясування думки малолітнього ОСОБА_3 встановлено, що він бажає проживати разом з батьком. Із психологічної характеристики малолітньої ОСОБА_4 встановлено, що вона має більший зв`язок з матір`ю. Тому, на переконання органу опіки та піклування з метою захисту прав дітей доцільно визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком,
а ОСОБА_4 з матір`ю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та визначаючи місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з
матір`ю, суд першої інстанції врахував висновок органу опіки і піклування та виходив із найкращих інтересів дитини.
Визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю суд вважав необґрунтованим, з урахуванням особистого бажання дитини, сталих умов його проживання та графіку навчання, які склались на даний час.
За таких обставин суд першої інстанції вважав можливим проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 січня
2019 року - без змін.
Колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив наявність однакових належних матеріально-побутових умов у матері та батька для проживання дітей, їх позитивні характеристики, та обґрунтовано вважав, що сторони можуть у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Апеляційний суд вважав, що враховуючи вік малолітньої ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 визначення місця її проживання з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської
від 28 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 29 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/6120/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
02 жовтня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 359/6120/17 передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
Вважає, що під час ухвалення судами оскаржуваних рішень неправильно застосовано положення статей 155, 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статей 8, 10, 12 Закону України "Про охорону дитинства" та порушено норми статей 10, 77-81, 89 ЦПК України.
Негативне ставлення матері до сина, на думку заявника, демонструє неспроможність ОСОБА_2 забезпечити виховання дочки в умовах любові та поваги до її гідності, фізично та психологічно безпечні умови для її проживання та розвитку.
Суди попередніх інстанцій не врахували висновок психологічного дослідження ОСОБА_3, виконаний Міським центром дитини Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації від 28 грудня
2017 року та лист № 209 від 22 лютого 2018 року.
Апеляційний суд безпідставно застосував принцип 6 Декларації прав людини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН
від 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини), яка не є частиною українського законодавства і її правозастосування в Україні грубо порушує принцип верховенства права, гарантований Конституцією України, чим порушив положення статті 10 ЦПК України та виніс протиправне рішення не в інтересах ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому вона, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 10 березня 2006 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві між сторонами було зареєстрований шлюб.
Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, складеного 22 травня 2017 року комісією Вороньківської сільської ради судами встановлено, що ОСОБА_2 проживає по
АДРЕСА_3 . Умови проживання добрі. В квартирі чисто, прибрано, житло утримується в належному санітарному стані. Для дітей створені всі умови для нормального проживання та навчання. В родині панує взаєморозуміння, теплі та добрі відносини.
ОСОБА_2 зареєстрована, як фізична особа-підприємець у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та має стабільний дохід розмір якого за 2018 рік становить 129 680, 05 грн.
За місцем свого проживання та роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно.
ОСОБА_1 працює в ТОВ "Бігметр" на посаді менеджера зі збуту з окладом у розмірі 3 520 грн на місяць.
Згідно акту обстеження умов проживання від 17 вересня 2018 року, складеного комісією служби у справах дітей Шевченківської районної в
м. Києві державної адміністрації, судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира є трикімнатною, умови проживання добрі, в квартирі прибрано, в наявності необхідні меблі та побутова техніка. Дитина має окрему кімнату, необхідні меблі та інше приладдя. Усі належні умови для проживання дитини створено.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що особисто знайома зі сторонами по справі, проживає в одному будинку разом з ОСОБА_2, поверхом вище. В сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були гарні стосунки. У 2016 році свідок дізналась, що ОСОБА_3 ходить до Вороньківської школи. У 2016 році свідок бачила дітей у с. Вороньків разом з ОСОБА_2 . Зі слів малолітнього ОСОБА_3 свідку стало відомо, що його батько проживає в м. Києві та забирає його туди. Свідок була очевидцем одного конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час якого викликали співробітників поліції.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює секретарем у Вороньківській загальноосвітній школі. ОСОБА_2 привела сина до школи у 2016 році. Дитина була охайною. В літку 2017 року матір давала грошові кошти на поїздку сина на відпочинок під час літніх канікул. Батька свідок бачила в школі в 2017 році. У 2018 році батько прийшов до школи та забрав документи сина.
Судами встановлено, що між сторонами по справі існують конфліктні відносини причиною яких, зокрема є відсутність згоди у вирішенні питання щодо місця проживання малолітніх дітей.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.