Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 376/252/15-ц
провадження № 61-16454св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Великоєрчиківська сільська рада Сквирського району Київської області,
особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу, -Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, постановлену колегією у складі суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області
(далі - Великоєрчиківської сільської ради) про визнання права користування майном в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, який заповіту не складав.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно, до складу якого увійшла земельна ділянка, загальною площею 50 га, розташована на території Великоєрчиківської сільської ради, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства. Право ОСОБА_2 на земельну ділянку підтверджено державним актом на право постійного користування землею.
Позивач вказувала, що спадкоємцями першої черги за законом є вона та
син спадкодавця - ОСОБА_3, який у встановленому законом порядку спадщину не прийняв та відмовився від прийняття спадщини на її користь. Оформити спадщину у нотаріуса вона не може, оскільки після смерті чоловіка не зберігся оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно
За таких обставин просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право на постійне користування земельною ділянкою загальною площею
50 га, що розташована на території Великоєрчиківської сільської ради, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства, посвідчена державним актом на право постійного користування землею
серії ІІІ-КВ № 007968, що належала її чоловіку ОСОБА_2, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10 лютого
2015 року, ухваленим у складі судді Віговського С. І., позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 50 га, що розташована на території Великоєрчиківської сільської ради, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства, яке належало ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 007968.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління Держеокадастру у Київській області, яке не брало участі у справі, рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 лютого 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що рішенням суду першої інстанції порушені права Головного управління Держгеокадастру у Київській області на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, що підлягають судовому захисту. Апеляційний суд також зазначив, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року та залишити в силі рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 лютого 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали зі Сквирського районного суду Київської області.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково поновив Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції після спливу трьох років з дня його ухвалення. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не надано доказів того, що воно дізналось про існування рішення суду першої інстанції саме 18 квітня 2019 року. Також заявник вказував, що позивач є членом фермерського господарства "Надія 2" до статуту якого правомірно внесено право користування спірною земельною ділянкою. Крім того апеляційний суд розглянув справу без її участі, хоча вона перебувала на лікарняному.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Шкрабан А. П. посилається на те, що подана ОСОБА_1 касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду, а оскаржене судове рішення ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства. Апеляційним судом до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Просило врахувати, щопро рішення суду першої інстанції в даній справі Головне управління Держгеокадастру у Київській області довідалось лише у квітні 2019 року.
У поданому в листопаді 2019 року запереченні на відзив Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 посилалась на безпідставність доводів відзиву щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішенням суду першої інстанції. На думку заявника, представник управління, мав об`єктивну можливість ознайомитись із вказаним судовим рішенням раніше.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік
позивача - ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, після смерті спадкодавця та подала заяву до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку.
Крім позивача, спадкоємцем першої черги за законом є син
спадкодавця - ОСОБА_3, який відмовився від своєї частки спадкового майна та не заперечував проти того, щоб земельну ділянку в цілому успадкувала ОСОБА_1, про що подав до суду відповідну письмову заяву.
На підставі рішення Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 007968 на земельну ділянку, загальною площею 50 га, що розташована на території Великоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного
оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.