Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 685/1537/17-ц
провадження № 61-13076св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . По сусідству з її будинком розташоване домогосподарство АДРЕСА_2, власником якого є відповідач, який на території цього домогосподарства проводить будівництво господарської будівлі, а саме: облаштовано монолітні залізобетонні фундаменти, зведено стіни із піноблоків і керамічної цегли, облаштовано перекриття з дерев`яних балок, частково облаштовано покрівлю у виді встановлення кроквяної системи з покриттям гідроізоляційною плівкою, встановлено частково віконні і дверні блоки.
Зазначала, що будівництво ОСОБА_2 проводить на відстані 4 м 40 см від стіни сусідньої будівлі, її житлового будинку, чим порушує вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", згідно якого протипожежна відстань між будинками та господарськими будівлями відповідно таблиці №1 Додатку 3.1 (обов`язковому) має бути не меншою ніж 6 м, чим порушено вимоги статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 25 Закону України "Про основи містобудування".
Вказувала, що згідно листа відділу житлово-комунального господарства та будівництва Теофіпольської райдержадміністрації від 30 червня 2017 року № 01-15-200/2017 будівельний паспорт забудови земельної ділянки № 1 від 30 травня 2013 року по АДРЕСА_2, який видано ОСОБА_2, скасовано.
Таким чином, вважала, що відповідач здійснює будівництво господарської будівлі без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тому ця будівля є самочинним будівництвом. Зазначене самочинне будівництво порушує її права, оскільки воно призвело до затінення її земельної ділянки, внаслідок чого цвітуть шпалери та вікна, відійшла підмурівка будинку, засохли фруктові дерева на її земельній ділянці.
Враховуючи вищевикладене просила суд зобовʼязати ОСОБА_2 знести господарську будівлю, яку він будує по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобовʼязано ОСОБА_2 знести господарську будівлю по АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 під час будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_2 допустив істотне порушення Державних будівельних норм і правил та не надав доказів того, що усунути наявні порушення можливо у разі здійснення перебудови нерухомості, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобовʼязання останнього знести вказану будівлю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Разом із тим, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2018 року № 3/18 встановлено, що посилання позивача на порушення її прав вказаним будівництвом не знайшли свого підтвердження, зазначено, що пошкодження, на які посилається ОСОБА_1, як на порушення свого права, не повʼязані з будівництвом господарської будівлі по АДРЕСА_2 . Враховуючи, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження факту порушення прав ОСОБА_1, на які вона посилається, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову.
Крім того, апеляційним судом зазначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише за умови, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова обʼєкта нерухомості чи особа відмовляється від такої перебудови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та ухвалення незаконного судового рішення. Вказує, що відповідач і далі продовжує здійснювати незаконне будівництво на відстані близько 1,5 метра від межі із її земельною ділянкою та 4,38 метра від її будинку, а також на відстані близько 2 метрів від її котельні, що, як встановлено судами, є порушенням будівельних норм та створює загрозу для її будинку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано врахував постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідач здійснює будівництво з порушенням державних будівельних норм, стандартів і правил. Також суд першої інстанції врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2018 року № 3/18.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не спростував у своєму судовому рішенні відсутність факту порушень відповідачем державних будівельних норм та правил протипожежної безпеки внаслідок здійснення останнім самочинного будівництва, та не врахував того, що вона звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Зазначає, що постанова апеляційного суду не забезпечила відновлення її порушених прав та усунення очевидної загрози їх порушення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому він вказує, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 листопада 2016 року.
ОСОБА_2 є власником домогосподарства АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 30 червня 2005 року та Витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 липня 2005 року.
Рішенням сесії Новоставецької сільської ради від 23 березня 2012 року № 14 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі якого був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 916822.
30 травня 2013 року ОСОБА_2 видано будівельний паспорт забудови земельної ділянки № 1 по АДРЕСА_2 .
Рішенням головного інспектора будівельного нагляду від 26 травня 2017 року № 2-ПП/с скасовано дію будівельного паспорта забудови.
Згідно з постановою головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 29 листопада 2016 року № 305 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 КУпАП, а саме проведенні будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_2 на відстані 4 м 40 см від стіни сусідньої будівлі - житлового будинку власника домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, що порушує вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", згідно якого протипожежна відстань між будинками та господарськими будівлями відповідно табл. № 1 Додатку 3.1 (обов`язковому) має бути не меншою ніж 6 м, чим порушено вимоги статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 25 Закону України "Про основи містобудування" та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.
Висновком за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2018 року №3/18 встановлено, що будівельний паспорт на будівництво господарської будівлі по АДРЕСА_2 . Новоставці виданий начальником відділу житлово-комунального господарства та будівництва Теофіпольської РДА з порушенням вимог "Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки", будівельних норм. Будівництво господарської будівлі, яку будує ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, проводиться з порушенням вимог п. 3.25*, Таблиці 3.2 та Додатку 3.1 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.