Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 520/1834/14-ц
провадження № 61-12474св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філіпова (Руденко) Ганна Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 рокуу складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філіпова (Руденко) Г. О., про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька, однак прийняти спадщину він не може, оскільки, як йому стало відомо, 07 червня 2013 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіповою (Руденко) Г. О. та зареєстрований в реєстрі за № 155, згідно з яким належну йому на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_3
Вказував, що починаючи з січня 2013 року його батько почав хворіти, у травні 2013 року стан його здоров`я значно погіршився, а у червні 2013 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі "Міська лікарня № 5", де йому діагностували рак товстої кишки.
Таким чином, на час складання заповіту ОСОБА_6 був тяжко хворий, страждав на поведінкові і психічні розлади здоров`я, самостійно не пересувався внаслідок прогресування хвороби, знаходився під дією лікарських засобів, що свідчить про те, що він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт від 07 червня 2013 року, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіпова (Руденко) Г. О. і зареєстрований в реєстрі за № 155.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року у складі судді Луняченка В. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 07 червня 2013 року, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіпова (Руденко) Г. О. і зареєстрований в реєстрі за № 155.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком судової посмертної психіатричної експертизи від 12 липня 2016 року № 96 встановлено неможливість ОСОБА_6 усвідомлювати і розуміти значення своїх дій під час складення оспорюваного заповіту, що свідчить про обґрунтованість і доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 . При цьому, повторна судово-психіатрична експертиза від 21 жовтня 2017 року № 10/К не суперечить вищевказаному висновку і підтверджує наявність суперечливості у поясненнях свідків та резюмує неможливість експертів підтвердити свідомість спадкодавця на момент складення заповіту, тобто неможливість встановити, чи міг він усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 365,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи показання свідків, висновок судово-психіатричної експертизи від 21 жовтня 2017 року № 10/К, проведеної комунальним закладом "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", у якому зазначено, що встановити, чи міг ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на час укладання заповіту від 07 червня 2013 року, не виявляється можливим, суд дійшов висновку про недоведеність позову і відсутність підстав для визнання цього заповіту недійсним. Вказаний висновок зроблений на підставі усіх наявних у справі доказів, містить відповідну оцінку показань свідків та відомостей у медичній документації щодо стану психічного здоров`я померлого ОСОБА_6 . Суд не прийняв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи від 12 липня 2016 року № 96, проведений комунальною установою "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я", як необґрунтований.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що предметом розгляду цієї справи є встановлення психічного стану ОСОБА_6 на момент складення заповіту для з`ясування того, чи міг він у момент вчинення правочину (заповіту) розуміти значення своїх дій і керувати ними. Таким чином, апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи від 21 жовтня 2017 року № 10/К, оскільки він не містить ключової відповіді на питання про можливість усвідомлення ОСОБА_6 на час складання оспорюваного заповіту значення своїх дій та можливості керувати ними. При цьому висновок судово-психіатричної експертизи від 12 липня 2016 року № 96 є більш повним, логічним і обґрунтованим.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 27 травня 2013 року до 07 червня 2013 року ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Міська лікарня № 5", де йому діагностували рак товстої кишки, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта.
07 червня 2013 року ОСОБА_6 був виписаний після стаціонарного лікування у важкому стані.
Цього ж дня, 07 червня 2013 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філіповою (після зміни прізвища Руденко) Г. О. було посвідчено заповіт, згідно з яким ОСОБА_6 заповів 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 03 липня 2015 року № 365, зробленим комунальною установою "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я", на підставі поданих матеріалів відсутня можливість відповісти на питання щодо можливості ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складення оспорюваного заповіту.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 12 липня 2016 року № 96, проведеної комунальною установою "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я", ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час складення заповіту 07 червня 2013 року страждав на стійкий хронічний розлад "органічного мозкового синдрому", у вигляді враженої астенії, емоційно-вольових порушень, зі зниженням когнітивних функцій (що відповідає діагностичним критеріям рубрики "F06.8" за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що абсолютно позбавляло його здатності усвідомлювати та розуміти значення своїх дій та керувати ними.
У висновку судово-психіатричної експертизи від 21 жовтня 2017 року № 10/К, проведеної комунальним закладом "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", зазначено, що встановити, чи міг ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складення заповіту від 07 червня 2013 року, не виявляється можливим.
У мотивувальній частині цього висновку вказано, що протягом життя ОСОБА_6 розладів психічної діяльності не виявляв та психіатрами не оглядався. У медичній документації відсутня інформація про розлади свідомості та психічні розлади. Показання свідків, які бачили ОСОБА_6 у день складення заповіту, носять суперечливий характер. У медичній картці відсутні записи, які б вказували на втрату здатності читати, зниження зору. Відсутня оцінка кількісного порушення свідомості за шкалою ком Глазго. У зв`язку з вищенаведеним встановити та оцінити психічний стан ОСОБА_6 на момент укладання правочину не виявляється можливим.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.