Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 161/17523/16-ц
провадження № 61-22211 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ;
представник відповідача - ОСОБА_5 ;
третя особа - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Четвергова Анна Дмитрівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2017 року у складі судді Плахтій І. Б. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2016 року третьою особою у справі залучено приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Четвергову А. Д.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_4 є її онукою. Зазначала, що оскільки вона є особою похилого віку, часто хворіє та не може вирішувати усі свої проблеми самостійно, то погодилась на пропозицію відповідача укласти договір довічного утримання. Наприкінці грудня 2013 року вони разом з відповідачем поїхали до нотаріуса, якому вона пояснювала, що ОСОБА_4 має намір доглядати її до смерті, тому вона бажає оформити на онуку належний їй будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Зазначала, що підписувала у нотаріуса якісь папери, зміст яких не читала, оскільки погано бачить. Приблизно пів року відповідач з чоловіком проживали у її будинку, встановили вікна. Проте, відповідач не цікавилась її самопочуттям, хоча вона неодноразово скаржилась на здоров`я. На зауваження ОСОБА_4, що остання обіцяла її доглядати, відповідач не реагувала. У липні 2014 року відповідач разом із сім`єю залишила її будинок та з того часу вони не спілкуються. Вказувала, що у листопаді 2016 року з довідки нотаріуса дізналася про оформлені договори дарування будинку та земельних ділянок на ім`я відповідача. Зазначала, що дарувати майно не збиралася та вважала, що відповідач, не маючи наміру вести за нею догляд та матеріально утримувати, увійшла в довіру, навмисно і цілеспрямовано ввела її в оману і схилила до укладання оспорюваних правочинів. Вказувала, що договори дарування були укладені проти її волі, помилково, а тому мають бути визнані недійсними.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними договори дарування від 26 грудня 2013 року житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, земельної ділянки, розміром 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки, розміром 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою, укладені між нею та ОСОБА_4 ..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про її помилку щодо правової природи договорів дарування. Досліджена судом медична документація не свідчить про те, що позивач в момент укладення договорів дарування не усвідомлювала значення своїх дій, доказів щодо потреби позивача у постійному догляді і сторонній допомозі суду не надано. Судом не встановлено обставин, за яких дії позивача щодо укладення оспорюваних правочинів не могли об`єктивно відображати її внутрішню волю внаслідок збігу тяжких обставин, що склались в її житті на момент укладання правочинів, чи під впливом негативного фізичного та психічного стану, чи під впливом вікових особливостей на її психічну діяльність, які б могли відобразитися на сприйнятті та усвідомленні нею основних аспектів оспорюваних договорів.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, що склалися між сторонами, та законом, що їх регулює. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено факт того, що вона не усвідомлювала природи укладених правочинів та їх наслідків, помилялася щодо предмету укладених договорів та їх умов і це вплинуло на її волевиявлення, а також не надано доказів того, що на час укладання договорів дарування сторони мали будь-які домовленості про взаємну вигоду, покладання на обдарованого обов`язку утримувати дарувальника. Посилання позивача на те, що вона не могла прочитати та усвідомити укладені договори дарування через похилий вік та стан здоров`я суд визнав такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та носять характер припущення, зазначив, що сам по собі похилий вік позивача та стан здоров`я, який відповідає такому віку, не є доказом її неможливості правильного сприйняття істотних умов укладених договорів дарування. Інших доказів з цього приводу позивач суду не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/17523/16-ц із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Зазначала, що на момент укладання договорів у неї було відсутнє волевиявлення на безоплатну передачу у власність ОСОБА_4 свого будинку та земельних ділянок, оскільки іншого житла не має, вона дуже хвора і як людина похилого віку, потребувала догляду, отже договори дарування не відповідали її внутрішній волі та життєвим обставинам. Про відсутність наміру подарувати своє майно відповідачу свідчить та обставина, що після укладення оспорюваних договорів вона залишилась проживати у будинку, до цих пір вважає себе власницею спірного майна та продовжує сплачувати комунальні послуги. Також зазначала, що оспорювані договори посвідчувала не приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Четвергова А. Д., яка на момент укладення правочинів знаходилась у декретній відпустці, а нотаріус Четвергова Є. О., що є порушенням вимог статей 29, 29-1, 29-2 Закону України "Про нотаріат".
Доводи особи, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Четвергової А. Д., у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказувала, що оспорювані правочини вчинялися нею особисто, на момент посвідчення договорів дарування від 26 грудня 2013 року вона не перебувала ані у декретній, ані у будь-якій іншій відпустці, ані на лікарняному, про що свідчить довідка від 19 липня 2017 року. Вказувала, що нею особисто були розглянуто подані документи, які на момент вчинення правочинів відповідали чинному законодавству, перевірено дієздатність сторін, надана змістовна консультація щодо вчинюваних нотаріальних дій та з`ясовано дійсні наміри сторін, роз`яснено наслідки вчинюваних нотаріальних дій, сутність та правові наслідки договору дарування, наголошено на тому, що дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної вчинення на свою користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру. Ніяких сумнівів щодо дійсності намірів сторін під час консультацій та протягом часу посвідчення договорів у нотаріуса не виникло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що26 грудня 2013 року було укладено три договори дарування, за якими ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_4 : цілий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 55); земельну ділянку, розміром 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 70-71); земельну ділянку, розміром 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 84-85).
Договори дарування укладені в письмовій формі, посвідчені приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Четверговою А. Д. 26 грудня 2013 року.