ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №816/2861/13-а
касаційне провадження №К/9901/27799/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 (суддя Молодецький Р.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 (головуючий суддя - Донець Л.О., судді: Мельнікова Л.В., Бартош Н.С.) у справі № 816/2861/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 № 0000031555/9.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.08.2015 адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2015 залишив судове рішення суду першої інстанції без змін.
Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.37 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 3 Господарського кодексу України, статтей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на неповному наданні оцінки обставинам справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, яке виникло за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у вересні 2012 року, результати якої оформлено актом від 29.12.2012 № 5833/15-507/35713283.
Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення у податковій звітності за жовтень 2012 року (з урахуванням уточнюючої податкової декларації):
від`ємного значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за жовтень 2012 року в сумі 17245106,00 грн.;
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 23.1 декларації) за жовтень 2012 року в сумі 16408886,00 грн.;
залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2012 року в сумі 82346956,00 грн.
На підставі зафіксованих в акті перевірки висновків податкового органу про вчинення позивачем вказаних порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 № 0000031555/9 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 16408886,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8204443,00 грн.
В обґрунтування фактичних підстав для прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії відповідач посилався на те, що діяльність позивача заснована на меті отримання податкової вигоди шляхом відшкодування податку на додану вартість без фактичної сплати такого податку до бюджету, оскільки з аналізу податкової звітності позивача вбачається збитковий характер господарських операцій.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Правило переносу від`ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та фактично отримано товар.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у ситуації, що розглядається, під час перевірки податковий орган не досліджував господарських операцій та не встановлював порушень позивачем вимог пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при обчисленні від`ємного значення та заявленні бюджетного відшкодування, зокрема, не посилався на несплату податку на додану вартість, нарахованого у зв`язку з придбанням активів.
Фактично податковий орган ставить під сумнів право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, посилаючись на ведення підприємством збиткової діяльності, що свідчить про формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" податкового кредиту у попередніх звітних періодах за наслідками господарських операцій, вчинених за відсутності розумної економічної мети, тобто поза межами господарської діяльності.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.