ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2019 року
Київ
справа №813/1158/17
провадження №К/9901/6112/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Калашнікової О. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Грень Н. М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Довгополова О. М., суддів: Гудима Л. Я., Святецького В. В.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним пункту 2.1.1 наказу начальника Львівського прикордонного загону (командира військової частини 2144) від 13 березня 2017 року № 52-ос "По особовому складу" щодо надання частини щорічної відпустки за 2017 рік майору ОСОБА_1, старшому офіцеру відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу, тривалістю 20 календарних днів у період з 21 березня по 09 квітня 2017 року на підставі графіку відпусток.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходить військову службу у військовому званні майора на посаді старшому офіцеру відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу Державної прикордонної служби України.
2.1. Вказує, що звернувся із рапортом про перенесення щорічної відпустки, однак йому було відмовлено та повідомлено, що надання відпусток відбудеться згідно з графіком.
2.2. Стверджує, що відповідачем не взято до уваги права позивача, гарантовані пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з яким учасникам бойових дій обов`язково надається така пільга як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час.
2.3. Вважаючи відмову у перенесенні щорічної відпустки у зручний для позивача час протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним пункту 2.1.1 наказу начальника Львівського прикордонного загону (командира військової частини 2144) від 13 березня 2017 року № 52-ос.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі з 1999 року.
4. З вересня 2015 року ОСОБА_1 проходить службу за контрактом у Львівському прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді старшого офіцера відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу, маючи спеціальне звання майора.
5. 10 березня 2017 року позивач звернувся до начальника відділу мобілізаційно-організаційної роботи штабу Львівського прикордонного загону із рапортом про перенесення частини щорічної основної відпустки з березня на серпень 2017 року та внесення змін в графік відпусток, з метою оздоровлення його малолітніх дітей.
6. Однак рішенням командування було відмовлено ОСОБА_1 у перенесенні частини щорічної основної відпустки та повідомлено, що графік відпусток планувався відповідно до вимог пункту 212 Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, з урахуванням поданих керівникам структурних підрозділів рапортів та інтересів служби і перенесення відпустки з березня на інший період унеможливлюється тим, що у вказаний період згідно з графіком відпусток спланована відпустка для трьох працівників підрозділу, а тому надання відпусток відбудеться відповідно до графіку.
7. Також наказом командира Військової частини 2144 від 13 березня 2017 року № 52-ос "По особовому складу" ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за 2017 рік тривалістю 20 календарних днів у період з 21 березня 2017 року до 09 квітня 2017 року на підставі графіку відпусток (підпункт 2.1.1 наказу).
8. 22 березня 2017 року позивач звернувся до начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України зі скаргою, в якій просив скасувати підпункт 2.1.1 пункту 2 наказу начальника Львівського прикордонного загону від 13 березня 2017 року № 52-ос щодо надання частини щорічної відпуски.
9. За результатами розгляду скарги начальник штабу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України повідомив ОСОБА_1, що відповідно до адресованого останньому листа начальника Львівського прикордонного загону від 23 березня 2017 року № 30/3525 другу частину щорічної основної відпустки буде надано позивачу у серпні 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, в позові відмовлено.
11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена у пункті 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільга з використання відпустки у зручний час має розумітися з врахуванням інших положень законодавства щодо надання відпусток військовослужбовцям, зокрема, вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, щодо складання графіку відпусток на наступний рік та частини сімнадцятої статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме: з урахуванням одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
12. Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції.
12.1. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість застосування до спірних правовідносин нормативного акту, який не підлягає застосуванню - Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, а не Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, однак, суд дійшов висновку, що таке порушення норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій приписів Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
14.1. Зазначає, що відповідач протиправно не взяв до уваги пільгу, гарантовану пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою позивач як учасник бойових дій має право на використання чергової щорічної відпустки у зручний час. При складанні графіку відпусток на 2017 рік він просив надати основну частину відпустки на червень-липень, однак відповідач протиправно видав оскаржений наказ про надання йому основної частини відпустки у період з 21 березня 2017 року до 09 квітня 2017 року. Водночас з графіком відпусток він не був ознайомлений, а тому не міг раніше подати свої зауваження.
15. Водночас, відповідач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
20. Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
20. Відповідно до частин першої, другої, сімнадцятої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.