ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №2а-2845/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/21062/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (суддя Кухар Н. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Гудим Л. Я., Довгополов О. М., Святецький В. В.) у справі № 2а-2845/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TFC-GROUP" до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "TFC GROUP" (далі - ТОВ "TFC GROUP") звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року № 0001522301/3 та № 0000852301/3.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2012 року адміністративний позов задовольнив.
Постановою від 4 червня 2014 року Львівський апеляційний адміністративний суд постанову Львівського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року № 0001522301/3 скасував та прийняв нову, якою визнав протиправним і скасував це податкове повідомлення-рішення на суму 210422,00 грн, у решті постанову залишив без змін.
Ухвалою від 16 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задовольнив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування своїх доводів контролюючий орган послався, зокрема на те, що суди у порушення вимог статей 72, 73, 75, 76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не надали правової оцінки довідці про загальну інформацію щодо ТОВ "TFC GROUP" за результатами діяльності за період із 2 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року; неправильно застосували статтю 78 КАС України; кошти в сумі 1785648,65 грн не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані корпоративні права у розумінні підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 28 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного, на час виникнення спірних відносин); не надали оцінки порушенню позивачем вимог підпункту 8.4.2 пункту 8.4 статті 4 цього Закону; помилково виходили з того, що первинні документи, складені у результаті господарських операцій позивача з контрагентами, підтверджують фактичне виконання договорів.
Сторони у справі, будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явились.
За правилами пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Керуючись вищевикладеними положеннями цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі висновків акта перевірки від 10 червня 2010 року №422/23-1/2240731 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року № 0001522301/3, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 746116,00 грн; № 0000852301/3, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 205002,00 грн.
Донарахування позивачу сум податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 617839,00 грн в акті перевірки обґрунтоване заниженням задекларованого показника валових доходів за період із 1 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 2453495,00 грн, а саме: не включенням до складу валових доходів перевищення виручки від продажу основних засобів над їх балансовою вартістю в сумі 683333,00 грн у зв`язку із безпідставним збільшенням балансової вартості транспортної підстанції та бетонної огорожі за рахунок отриманих послуг із проектування робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень технічного призначення від Приватного підприємства "Промкомфортстиль" та будівельно-монтажних робіт від Приватного підприємства "Будгаранткомфорт"; не включенням до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1785648,00 грн, отриманої підприємством від засновників у вигляді внесків до статутного фонду до моменту внесення відповідних змін у записах Єдиного державного реєстру; безпідставним віднесенням позивачем до складу валових витрат вартості послуг, придбаних у суб`єктів господарювання (послуги з огляду ринку азотних добрив на суму 96385,00 грн, надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та послуги щодо виготовлення та розповсюдження інформаційно-рекламних матеріалів на суму 213475,00 грн, надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач оскаржив їх до суду.