ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/153/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Горбунової О. Л.,
відповідача - Локатиря Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 (судді: Хабіб М. І., Дубник О. П., Якімець Г. Г.) і рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 (суддя Рим Т. Я.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"
до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
про стягнення 1 119 055,35 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал") про стягнення 888 252,91 грн пені, 81 179,94 грн - 3 % річних і 149 592,50 грн інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за отриману у січні-жовтні 2018 року активну та реактивну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035 (далі - договір від 14.11.2006).
1.2. У відзиві на позов ЛМКП "Львівводоканал" заперечило проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що договір від 14.11.2006 припинив свою дію з 01.01.2017, а 28.12.2018 між відповідачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (далі - ТОВ "Львівенергозбут") укладено договір № 90035/03-1106Т про постачання електричної енергії, отже ПрАТ "Львівобленерго" є неналежним позивачем у справі.
1.3. Від ЛМКП "Львівводоканал" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені, до 1 грн на підставі положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ЛМКП "Львівводоканал" на користь ПрАТ "Львівобленерго" 597 224,26 грн пені, 76 656,50 грн - 3 % річних, 13 947,52 грн витрат на сплату судового збору і 4 985,46 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про несвоєчасне здійснення відповідачем розрахунків за отриману у спірному періоді електричну енергію за договором від 14.11.2006. Водночас перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, місцевий господарський суд установив, що позивач у розрахунку, наведеному у позові, помилково визначив дату початку прострочення оплати за січень, лютий, травень, серпень і вересень 2018 року, у зв`язку з чим суд здійснив власний перерахунок пені та 3 % річних і визнав обґрунтованим стягнення з відповідача пені в сумі 853 177,51 грн, з яких: 849 438,72 грн - за прострочення оплати активної електричної енергії, 3 738,79 грн - за прострочення оплати реактивної електричної енергії, а також 3 % річних у сумі 76 656,50 грн, з яких: 76 343,99 грн - за прострочення оплати активної електричної енергії, 312,51 грн - за прострочення оплати реактивної електричної енергії. Поряд із цим, зважаючи на стислі строки погашення відповідачем заборгованості, збитковість діяльності підприємства відповідача, відсутність доказів завдання позивачеві суттєвої шкоди внаслідок порушення зобов`язання, суд, урахувавши положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 30 %, у зв`язку з чим частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій і стягнув з нього 597 224,26 грн пені. Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки прострочення оплати електроенергії за кожен місяць окремо становило менше місяця, немає правових підстав для нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 рішення Львівської області від 29.05.2019 залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. ЛМКП "Львівводоканал", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у частині задоволення позову про стягнення 3 % річних і пені та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" 3 % річних і пені. Скаржник вважає законними судові рішення у справі в частині відмови у стягненні інфляційних втрат.
Підставами для скасування судових рішень в оскарженій частині ЛМКП "Львівводоканал" вважає порушення судами норм матеріального і процесуального права, ненадання належної оцінки усім доказам у справі. Зокрема, скаржник наголошує, що суди залишили поза увагою положення Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII і Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила); а також те, що позивач не вніс змін до спірного договору згідно з положеннями зазначених нормативних актів. На думку скаржника, підстав для стягнення пені немає, оскільки позивач не зазнав збитків. ЛМКП "Львівводоканал" також зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про призначення економічної експертизи, про зменшення пені до 1 грн, і зауважує про відсутність актів про використану електричну енергію.
3.2. Від ПрАТ "Львівобленерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач акцентував необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів і правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.
3.3. Від ПрАТ "Львівобленерго" надійшла заява про визначення розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, в якій він просить прийняти цю заяву та за результатами розгляду касаційної скарги вирішити її разом з іншими судовими витратами. У цій заяві позивач посилається на положення статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про надання йому Адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус" (далі - АО "Юріс Консультус") в особі адвоката Горбунової Ольги Леонідівни адвокатських послуг у суді касаційної інстанції на суму 8 400,00 грн.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 14.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" - постачальником і ЛМКП "Львівводоканал" - споживачем укладено договір про постачання електричної енергії № 90035, за змістом якого постачальник продає електричну енергію споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальникові вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору; точка продажу електричної енергії зазначена в додатку № 6 "Однолінійна схема".
За змістом пунктів 1, 2 додатку № 2 до договору від 14.11.2006 "Порядок розрахунків" розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунковим вважається період із 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця, що прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію споживач здійснює виключно грошовими коштами, які перераховує на зазначений у договорі поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період ураховуються суми проведеної у попередніх і поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період (пункт 5 додатку № 2 до спірного договору).
Згідно з пунктом 7 додатку № 2 до договору від 14.11.2006 рахунки на оплату платежів, передбачених цим договором, виписує і надає споживачеві постачальник електричної енергії. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів із дня отримання рахунка. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
За змістом пункту 4.2.1 зазначеного договору споживач сплачує постачальникові пеню у разі внесення платежів, передбачених цим договором, із порушенням термінів, визначених відповідним додатком, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Водночас у пункті 8 додатку № 2 до договору від 14.11.2013 зазначено, що у разі несвоєчасної сплати платежів, обумовлених у цьому договорі, постачальник електричної енергії нараховує споживачеві пеню, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 3 % річних від простроченої суми.
Згідно з пунктом 9.4 договору від 14.11.2013 цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов.
Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, із листопада 2016 року по квітень 2018 року між сторонами у справі укладено 20 додаткових угод про внесення змін і доповнень до договору від 14.11.2006, згідно з якими сторони вносили зміни та доповнення до договору, зокрема в частині обсягів споживання електричної енергії (додаток № 1), однолінійної схеми (додаток № 6), графіка зняття показів засобів обліку електричної енергії (додаток № 9), розрахунку втрат електричної енергії в мережах споживача (додаток № 10) тощо.
Попередні судові інстанції також установили, що за період із січня по жовтень 2018 року відповідач надав позивачеві звіти про використану активну та реактивну електричну енергію, поставлену позивачем, на підставі яких позивач виставив відповідачеві до оплати відповідні рахунки за активну та реактивну електричну енергію (наявні у справі). Ці рахунки відповідач отримав у день їх виставлення, що підтверджується підписами представника відповідача на таких рахунках про їх отримання у дати виписки рахунків; доказів отримання відповідачем рахунків в інші дати суду не надано.
Відповідач оплатив отриману у січні-жовтні 2018 року від позивача електричну енергію у повному обсязі згідно з виставленими позивачем рахунками; у графі "призначення платежу" платіжних доручень відповідач зазначав за яку саме, активну чи реактивну, електроенергію здійснюється оплата, за який місяць, посилався на договір від 14.11.2006, зазначав конкретний рахунок (номер, дату), який оплачується.
Однак, як установили господарські суди, відповідач оплатив отриману за спірним договором електроенергію із порушенням установлених у договорі строків.
Крім того, як з`ясували господарські суди, 28.12.2018 ТОВ "Львівенергозбут" - постачальник і ЛМКП "Львівводоканал" - споживач уклали договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 90035/03-1106Т, за умовами якого передбачено постачання електроенергії споживачеві у січні 2019 року; загальну вартість договору визначено у сумі 21 026 775,97 грн з ПДВ.
4.3. У зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором від 14.11.2006 у частині своєчасної оплати отриманої електричної енергію позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 888 252,91 грн пені, 81 179,94 грн - 3 % річних і 149 592,50 грн інфляційних втрат.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 зазначеного Кодексу).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма кореспондує положенням пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.