ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5260/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Фуд Юкрейн"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019
у складі колегії суддів: О. О. Хрипун- головуючий, М. Г. Чорногуз, О. В. Агрикова
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Фуд Юкрейн"
до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання нікчемного правочину недійсним
за участю представників учасників:
позивача: не з`явилися
відповідача: Каракоця О.Р.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Фуд Юкрейн" (далі - ТОВ "Транс Фуд Юкрейн", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним нікчемного договору фінансового лізингу №4ТI6041 від 01.07.2016, укладеного між ТОВ "Транс Фуд Юкрейн" та АТ КБ "Приватбанк".
Позов мотивовано тим, що сторонами при укладені вищезазначеного договору не було дотримано вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу №4ТI6041 від 01.07.2016, у зв`язку з чим останній є нікчемним.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 910/5260/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Судові рішення мотивовані тим, що договір фінансового лізингу №4ТI6041 від 01.07.2016 не потребує нотаріального посвідчення, тому немає підстав вважати такий договір нікчемним.
Суди посилаються на правову позицію Верховного Суду у справі № 915/865/17.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 910/5260/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Скарга мотивована тим, що предметом договору фінансового лізингу № 4К16041ЛИ від 01.07.2016 є нерухоме майно (споруди), яке чинним законодавством відноситься до основних фондів, тому до вказаного договору застосовуються положення про найм (оренду), встановлені параграфами 1, 4 глави 58 Цивільного кодексу України.
Позивач посилається на норми ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Крім того, позивач вказує на те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України "Про фінансовий лізинг", оскільки майно, передане в лізинг, являє собою сукупність об`єктів нерухомого майна і обладнання та має ознаки двох цілісних майнових комплексів, які не можуть бути об`єктами непрямого фінансового лізингу.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідач вказує на те, що ні Цивільним кодексом України, ні Законом України "Про фінансовий лізинг" не передбачено обов`язку сторін нотаріально посвідчувати договір фінансового лізингу.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
01 липня 2016 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (лізингодавець) та ТОВ "Транс Фуд Юкрейн" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4Т16041ЛИ, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу зазначене у додатку № 1 до договору нерухоме майно, власником якого є банк, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що на дату укладання цього договору вартість майна становить 494 238 143,00 грн.
Згідно з п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання додатку № 3, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
Протягом всього терміну дії цього договору майно є власністю банку (п. 4.1 договору).
У пункті 4.3 договору сторони встановили, що майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором.
Строк дії цього договору з дати підписання по 25.06.2036. У частині не виконаних сторонами зобов`язань договір діє до їх повного виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п.п. 9.1, 9.2 договору).
У додатку № 1 до договору № 4Т16041ЛИ від 01.07.2016 сторонами було визначено предмет лізингу, а саме нерухоме майно за наступними реєстраційними номерами: №885080468106, №933385668108, № 933388768108, №933158468108, №933150068108.
Позивач вважаючи спірний договір нікчемним, оскільки сторонами договору не дотримано вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, звернувся з позовом про визнання його недійсним.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.