П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/31/19
Провадження № 11-423заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним (недійсним) та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 квітня 2019 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.),
УСТАНОВИЛА:
У січні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому позивач просить суд визнати протиправним (недійсним) та скасувати рішення ВРП від 10 січня 2019 року № 57/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Донецької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України" (далі - Рішення ВРП, Оскаржуване рішення).
Позивач вважає Оскаржуване рішення протиправним з огляду на таке.
За результатами проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС, Комісія) первинного кваліфікаційного оцінювання було прийнято рішення від 26 квітня 2018 року № 560/ко-18, яким визначено, що позивач - суддя Господарського суду Донецької області не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, та відмовлено йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, визнано позивача таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення його з посади судді. Відповідно до рішення ВККС від 27 квітня 2018 року №585/ко-18 вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді. Положення Комісії, на підставі яких проводилось оцінювання суддів, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України; Комісія не взяла до уваги критерій компетентності; європейські стандарти не передбачають звільнення судді з посади лише за наслідками кваліфікаційного оцінювання; згідно з Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин(далі - Закон № 1402-VІІІ), Конституцією України суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, передбачених частиною шостою статті 126 Конституції України, в якій немає такої підстави звільнення, як невідповідність за результатами оцінювання займаній посаді; неможливість оскарження результатів оцінювання практичного завдання є порушенням права на оскарження рішень, дій суб`єкта владних повноважень, порушенням положень міжнародних стандартів. Вказане не було враховано відповідачем під час прийняття Оскаржуваного рішення.
Крім того, позивач вважає, що національним законодавством та актами міжнародного права не передбачено звільнення судді з посади лише за наслідками кваліфікаційного оцінювання. Оскаржуваним рішенням відповідач порушив його право на працю та захист від незаконного звільнення. У цьому рішенні не зазначено, яким саме критеріям позивач як суддя не відповідає займаній посаді. Було порушено і процедуру, оскільки не враховано заяви позивача щодо оскарження рішення ВККС у суді і незавершення такого розгляду. ОСОБА_1 вважає, що ВРП не є "судом, установленим законом", оскільки регламент, яким керується відповідач, не є законом, тому рішення ВРП становить пряме порушення його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 1 квітня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Перевіряючи правомірність Оскаржуваного рішення ВРП, суд дійшов висновку, що ВРП, приймаючи таке рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1798-VIII), з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Донецької області.
Також судом зазначено, що Оскаржуване рішення відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 квітня 2019 року, у якій порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи скаргу, позивач наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та вказує на необ`єктивність рішення ВККС про його невідповідність займаній посаді, на порушення порядку проведення іспиту. ОСОБА_1 стверджує, що ВККС неправильно підрахувала прохідний бал іспиту та, як наслідок, - безпідставно не допустила його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
ОСОБА_1 вважає, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 квітня 2019 року не ухвалене розсудливо, неупереджено, як вимагається та передбачено статтею 2 КАС. Також позивач зазначає, що суд порушив вимоги статті 7 КАС.
Позивач звертає увагу на те, що Конституція України, а саме її основний текст, не містить такої підстави звільнення судді з посади, як невідповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності, та посилається на Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013.
В апеляційній скарзі позивач наводить доводи про те, що ВРП в Оскаржуваному рішенні не вказала, за якими саме критеріям він не відповідає займаній посаді, безпідставно не задовольнила його клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення до закінчення провадження у справі № 9901/585/18 за його позовом до ВККС.
ОСОБА_1 вважає, що ВРП ухвалила рішення про звільнення його з посади без достатніх правових підстав та на порушення Конвенції, Конституції та законів України, з порушенням права на судовий захист та професію.
Крім того, ОСОБА_1 просить урахувати те, що він 19 років працював на державній службі, за час роботи на посаді судді не має доган, вимушено переселився з окупованої території на сході України, не має власного житла та втратив роботу.
ВПР у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
У судовому засіданні представник ВРП підтримала доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначеному документі доводам.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
6 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року.
5 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 13/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
У ході розгляду справи суд установив таке.
Указом Президента України від 6 червня 2011 року № 643/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Донецької області.
20 жовтня 2017 року рішенням № 106/зп-17 ВККС призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, в тому числі щодо позивача, на 13 березня 2018 року.
За результатами складення анонімного письмового тестування та практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів позивач набрав 74,25 бала та 47,5 бала відповідно.
Рішенням ВККС від 26 квітня 2018 року № 560/ко-18 вирішено: визначити, що суддя Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; відмовити судді Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнати суддю Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Господарського суду Донецької області ОСОБА_1
27 квітня 2018 року ВККС прийняла рішення № 585/ко-18, яким вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Донецької області.
Позивач скористався процедурою судового оскарження рішення ВККС від 26 квітня 2018 року № 560/ко-18. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 грудня 2018 року у справі № 9901/585/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 26 квітня 2018 року № 560/ко-18.
ВРП листом від 13 червня 2018 року за № 19738/0/9-18 запросила ОСОБА_1 на засідання на 26 червня 2018 року для розгляду питання про його звільнення з посади судді відповідно до подання ВККС від 27 квітня 2018 року № 585/ко-18.
22 червня 2018 року від позивача до ВРП надійшло клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади судді у зв`язку з відкриттям провадження у справі № 9901/585/18 за його позовом до ВККС про скасування рішення.
Листом від 16 липня 2018 року № 23792/0/9-18 ВРП запросила позивача на засідання на 26 липня 2018 року для розгляду питання про його звільнення з посади судді відповідно до подання ВККС від 27 квітня 2018 року № 585/ко-18.
20 липня 2018 року від позивача до ВРП надійшло клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади судді до закінчення розгляду справи № 9901/585/18 за його позовом до ВККС про скасування рішення.
ВРП листом від 28 грудня 2018 року № 50299/0/9-18 запросила ОСОБА_1 на 10 січня 2019 року на засіданні ВРП щодо розгляду питання про його звільнення з посади судді відповідно до подання ВККС від 27 квітня 2018 року № 585/ко-18.
9 січня 2019 року на адресу ВРП надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади судді до вирішення по суті справи № 9901/585/18.
Членом ВРП Беляневичем В. Е. складено доповідь з пропозицією звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Донецької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
10 січня 2019 року ВРП прийняла рішення № 57/0/15-19, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Донецької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
Вважаючи рішення ВРП про його звільнення з посади протиправним, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.