П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/151/19
Провадження № 11-310заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника скаржника - Скляра В. В.,
представника відповідача - Склярук Ю. В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 "Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18 про притягнення судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності",
УСТАНОВИЛА:
19 березня 2019 року ОСОБА_1 оскаржила до суду рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19.
Цим рішенням ВРП змінила рішення її дисциплінарної палати від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18, яким суддю Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, та застосувала інший вид дисциплінарного стягнення - догану - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
В оскаржуваному рішенні ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу про те, що слідчий суддя ОСОБА_1., розглянувши та задовольнивши ухвалою від 9 серпня 2017 року (справа № 591/2880/17) скаргу на дії прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру, які за змістом статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали; далі - КПК) на час розгляду скарги не могли бути предметом оскарження під час досудового розслідування, вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1402-VIII), а саме умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Водночас ВРП дійшла висновку, що встановлений її Третьою Дисциплінарною палатою вид дисциплінарного стягнення не є пропорційним вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки під час його обрання не було повною мірою враховано дані про особу судді ОСОБА_1, тому, на переконання ВРП, до неї може бути застосовано менш суворий вид дисциплінарного стягнення - догану - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Обґрунтовуючи незаконність та наявність підстав для скасування рішення ВРП від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19, ОСОБА_1. послалася на те, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень, оскільки всупереч статті 13 Закону № 1402-VІІІ фактично дала оцінку судовому рішенню, а не її діям як слідчого судді під час його ухвалення.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що розглядаючи, скаргу адвоката Безпалого Т. Г. на дії прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру, яка містила вказівки на грубе порушення процесуального закону з боку прокурора Сумської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000194, вона як слідчий суддя на підставі пункту 18 частини першої статті 3 КПК виконувала функції судового контролю за дотриманням законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод у досудовому провадженні у кримінальній справі. Постановлення нею як слідчим суддею ухвали від 9 серпня 2017 року (справа № 591/2880/17) про задоволення згаданої скарги адвоката та скасування рішення прокурора про повідомлення підозри з виключенням відомостей про підозру з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було спрямоване на захист права ОСОБА_5 щодо забезпечення йому гарантій депутата місцевої ради. Наведене, на переконання скаржника, відповідає положенням статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ОСОБА_1. також вказує на те, що в дисциплінарній скарзі прокурора фактично викладено доводи про незгоду зі змістом ухвали слідчого судді від 9 серпня 2017 року, а тому, на її думку, у відкритті дисциплінарної справи мало бути відмовлено відповідно до частини першої статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя"(у редакції, чинній на час здійснення дисциплінарного провадження; далі - Закон № 1798-VІІІ).
Крім того, прокурор у повному обсязі використав своє право на оскарження ухвали слідчого судді від 9 серпня 2017 року, тому висновки ВРП та її дисциплінарної палати про те, що дії судді унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, є помилковим. До того ж прокурор не був позбавлений можливості повторно оскаржити цю ухвалу у зв`язку з відступом Верховним Судом України від висновку щодо можливості оскарження окремих ухвал слідчого судді, однак такою можливістю не скористався.
У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ, та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника та ВРП, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 21 вересня 2005 року № 1305/2005 призначена суддею Зарічного районного суду міста Сум, Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року № 2512-VІ обрана на посаду судді цього суду безстроково.
20 вересня 2017 року від Прокуратури Сумської області до ВРП надійшла дисциплінарна скарга, у якій, зокрема, було вказано на те, що слідчий суддя ОСОБА_1., розглядаючи та задовольняючи скаргу адвоката Безпалого Т. Г. (справа № 591/2880/17) про скасування рішення прокурора Сумської області щодо вручення ОСОБА_5 підозри від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017200000000194, а також про зобов`язання уповноваженої особи прокуратури вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення згаданій особі підозри, допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 12 вересня 2018 року № 2876/3дп/15-18 стосовно судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу за ознаками в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 від 9 серпня 2017 року у справі № 591/2880/17 задоволено скаргу адвоката Безпалого Т. Г., подану в інтересах ОСОБА_5 :
- скасовано рішення прокурора Сумської області, державного радника юстиції третього класу Матвійчука В. А. щодо вручення підозри від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017200000000194 від 20 квітня 2017 року щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частинами першою, четвертою статті 358, статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК);
- зобов`язано уповноважену особу Прокуратури Сумської області вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей у згаданому кримінальному провадженні про оголошення ОСОБА_5 підозри від 20 липня 2017 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частинами першою, четвертою статті 358, статтею 366-1 КК.
Зі змісту згаданої вище ухвали вбачається, що слідчий суддя на підставі досліджених матеріалів встановила, що ОСОБА_5 є депутатом Сумської обласної ради 7 скликання, тобто особою, повідомлення про підозру якій здійснюється за правилами статті 481 КПК.
В ухвалі слідчим суддею зазначено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень складено належним суб`єктом, визначеним статтею 481 КПК, проте вручення підозри ОСОБА_5 та роз`яснення його прав передоручено прокурором Сумської області неналежному суб`єкту - старшому слідчому Прокуратури Сумської області Погребняк М. О., що, на думку слідчого судді, є неправильним, оскільки законом визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають право повідомити окремій категорії осіб про підозру, тобто здійснити всі процесуальні дії, внаслідок яких особа набуде статусу підозрюваного, - скласти повідомлення та вручити його.
На переконання слідчого судді, передоручення здійснення частини окремої процесуальної дії керівника регіональної прокуратури у цьому випадку може призвести до порушення конституційних прав, свобод ОСОБА_5, зокрема гарантій його незалежності як депутата місцевої ради.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя ОСОБА_1. дійшла висновку, що ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42017200000000194 від 20 квітня 2017 року не набув статусу підозрюваного, оскільки процедура повідомлення йому про підозру є незавершеною, а тому рішення прокурора про повідомлення підозри підлягає скасуванню з виключенням відомостей про підозру з ЄРДР.
Ухвалою судді Апеляційного суду Сумської області від 14 серпня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану вище ухвалу слідчого судді ОСОБА_1. від 9 серпня 2017 року, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення слідчого судді, яке відповідно до статті 309 КПК не підлягає апеляційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року повернуто прокурору подану ним касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 серпня 2017 року.
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що слідчий суддя ОСОБА_1. всупереч вимогам статей 303, 304 КПК розглянула та задовольнила ухвалою від 9 серпня 2017 року скаргу на дії прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру, які на час розгляду скарги не могли бути предметом оскарження під час досудового розслідування, чим істотно порушила чіткі та категоричні за змістом норми КПК.
На думку Третьої Дисциплінарної палати ВРП, допущене суддею ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у зазначеній справі істотне порушення норм процесуального права призвело до скасування у спосіб, не передбачений законом, статусу ОСОБА_5 як підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні і тим самим значною мірою унеможливило подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих статтею 36 КПК процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні, а також позбавило прокурора можливості виконати обов`язок щодо забезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки.
Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 591/2880/17, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в її діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та рішенням від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18 застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на зазначене рішення її Третьої Дисциплінарної палати, за результатами розгляду якої ВРП рішенням від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 змінила рішення її дисциплінарної палати в частині визначеного нею виду дисциплінарного стягнення тазастосувала інший його вид, а саме догану - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
При цьому ВРП погодилася з висновками її дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 591/2880/17 ознак проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_1 рішення ВРП від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституціїі законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIIIвизначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Так, частинами першою, сьомою, восьмою та десятоюстатті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
Якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частинами першою, третьою та десятоюстатті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;