У Х В А Л А
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/989/18
Провадження № 12-205гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В.,
Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б.,
Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка" (далі - СФГ "Берізка") до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, за касаційною скаргою СФГ "Берізка" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року та
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року СФГ "Берізка" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ГУ Держгеокадастру про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 45,40 га в межах згідно з планом, розташованою на території Улянівської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства (далі - земельна ділянка), яка була надана на ім`я ОСОБА_1 державним актом на право постійного користування землею № ХР-04-00-000623 (далі - Акт) на підставі розпорядження Богодухівської районної ради № 9 від 01 березня 1994 року; визнання недійсним наказу Держгеокадастру № 1106-СГ від 02 березня 2018 року "Про припинення права користування земельною ділянкою" (далі - Наказ).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що за змістом чинного на час створення СФГ законодавства, а саме частини п`ятої статті 2, частини першої, третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", частини першої статті 92, статті 141 Земельного кодексу України, хоча Акт і видано фізичній особі - засновнику СФГ, земельна ділянка пов`язана із СФГ, для створення якого цю земельну ділянку було надано; юридична особа - СФГ використовувало її з відповідною метою (ведення фермерського господарства), уповноважені органи обліковували саме цю земельну ділянку за юридичною особою; після державної реєстрації СФГ у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою на підставі Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", відбувається фактична заміна землекористувача; Наказ прийнято за відсутності правових підстав; порушено право СФГ, оскільки за змістом статей 141 та 142 Земельного кодексу України право постійного землекористування не припиняється в разі смерті особи, на ім`я якої видано Акт; прийняття Наказу є втручанням у право на мирне володіння позивачем земельною ділянкою, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2018 року позов задоволено; визнано за СФГ право постійного користування земельною ділянкою; визнано недійсним Наказ.
Рішення суду мотивовано тим, що право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 01 січня 2002 року, після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України не скасовується та не обмежується; постійним користувачем земельної ділянки є СФГ; ГУ Держгеокадастру не обґрунтувало та не довело наявність суспільного інтересу для припинення права СФГ на користування земельною ділянкою і порушень прав держави, територіальної громади, ГУ Держгеокадастру внаслідок виникнення у СФГ такого права; Наказ порушуєбазові гарантії захисту права мирного володіння майном, встановлені Конвенцією.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення СФГ до суду, набуття права постійного користування землею СФГ (для ведення фермерського господарства) не передбачено; земельна ділянка, яка надана у постійне користування ОСОБА_1, не залишилась на титулі постійного користування у СФГ, оскільки відповідне право користування земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала; СФГ не довело наявності свого порушеного права, вимагаючи визнати недійсним Наказ; надані СФГ довідки ГУ Держгеокадастру про склад земель, які обліковуються за СФГ, податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку та статистичні звіти не є правовстановлюючими документами і доказом наявності права постійного користування землею; матеріали справи не містять доказів використання СФГ земельної ділянки з метою ведення селянського фермерського господарства з 2014 року, зокрема, її обробки, збору врожаю, сплати податків тощо.
У вересні 2019 року СФГ "Берізка" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року.
Касаційна скарга СФГ "Берізка" обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним судом положень статей 1, 8, 41 Конституції України, частини першої статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на час надання земельної ділянки та створення СФГ), частини четвертої статті 1, частини першої статті 3, частини першої статті 10, статей 9, 11, 14, 18 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент звернення з цим позовом до суду), статті 27 Земельного кодексу України 1990 року, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статей 15, 16, 369 Цивільного кодексу України.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження та призначив до розгляду касаційну скаргу, надавши учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, витребував з Господарського суду Харківської області та Східного апеляційного господарського суд матеріали справи № 922/989/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року цю справу разом з касаційною скаргою СФГ "Берізка" передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.
Так, суд касаційної інстанції зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6 - 2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 587/260/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.