ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 927/152/19
Провадження № 12-176гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року (головуючий Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Скрипка І. М.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 17 квітня 2019 року (суддя Белова С. В.) у справі № 927/152/19 за позовом Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новгород-Сіверський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області, про стягнення 301266,88 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У лютому 2019 року Новгород-Сіверська районна рада Чернігівської області (далі - Райрада) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - Міськрада) про стягнення 301266,88 грн, з яких: 299654,00 грн основного боргу та 3 % річних у розмірі 1612,88 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 28 грудня 2017 року № 12 "Про надання іншої субвенції" (далі - договір про надання іншої субвенції) в частині перерахування до районного бюджету субвенції за листопад та грудень 2018 року в сумі 149700,00 грн та 149954,00 грн за надання соціальних послуг особам, які проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Райради (далі - Територіальний центр).
1.3. На думку позивача, зазначене є порушенням пунктів 3.1, 3.2 договору про надання іншої субвенції.
1.4. Заперечення Міськради проти позову обґрунтовано посиланням на несплату Територіальним центром до міського бюджету у повному обсязі у 2018 році податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників Територіального центру.
1.5. На переконання відповідача, зазначене вище свідчить про нецільове використання виділеної субвенції, що вказує на відсутність у останнього обов`язку сплачувати заявлені до стягнення грошові кошти, та виникнення натомість у Райради обов`язку з повернення коштів субвенції, які вже були сплачені з міського бюджету у 2018 році за січень - жовтень цього року.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 17 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року, позов задовольнив частково:стягнув з Міськради на користь Райради суму основного боргу у розмірі 299654 грн та 3 % річних у розмірі 1157,57 грн; в іншій частині позову відмовив.
2.2. Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності обставин порушення Міськрадою зобов`язань за договором про надання іншої субвенціїв частині своєчасного перерахування до районного бюджету субвенції за листопад 2018 року у сумі 149700,00 грн та за грудень 2018 року у сумі 149954,00 грн (всього - 299654,00 грн).
2.3. Також місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог у розмірі 1157,57 грн.
3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17 квітня 2019 року, Міськрада звернулася з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги Міськрада зазначила про те, що спірні правовідносини виникли на підставі неналежного виконання адміністративного договору про надання іншої субвенції, предметом якого є перерахування іншої субвенції загального фонду міського бюджету на надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), що проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Територіальним центром. Оскільки правовідносини між сторонами врегульовані нормами бюджетного законодавства, на думку скаржника, спір у цій справі не відноситься до юрисдикції господарського суду, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства як такий, що виник з приводу виконання адміністративного договору (підпункт 4 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України;далі - КАС України).
4. Доводи інших учасників справи
4.1. У наданому до суду відзиві Райрада заперечує проти доводів касаційної скарги щодо належності спору у справі до юрисдикції адміністративних судів.
4.2. На переконання позивача, передбачена бюджетом Міськради на 2018 рік субвенція районному бюджету на утримання Територіального центру в частині обслуговування населення та укладений на виконання цього бюджету договір про надання іншої субвенції не є формуванням бюджету, оскільки останній був сформований до укладення зазначеного договору, а всі видатки були забезпечені призначеннями.
4.3. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
5.1. Оскільки Міськрада оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Щодо юрисдикції спору
5.2. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
5.3. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
5.4. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
5.5. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
5.6. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
5.7. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
5.8. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
5.9. Разом з тим справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
5.10. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункти 1, 4).
5.11. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
5.12. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
5.13. Згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.
5.14. Метою адміністративних договорів здебільшого є реалізація публічних інтересів, в той час як метою більшості приватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес Для сторін адміністративного договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиво приватному праву. Укладення адміністративного договору з боку державного органу є одночасно правом і обов`язком (предметна компетенція). Можливість на власний розсуд під час укладення адміністративних договорів обирати певний варіант поведінки є обмеженішою, ніж при укладенні цивільних чи господарських договорів. Це обумовлено імперативним характером адміністративно-правових норм. Отже, зміст адміністративного договору відрізняє його від господарських угод, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності.
5.15. Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.