ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 826/6720/17
Провадження № 11-895апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (судді Беспалов О. О., Губська О. А., Парінов А. Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовними вимогами:
визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27015085 від 11 грудня 2015 року щодо реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:006:0069 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
зобов`язати вилучити записи про реєстрацію права власності ТОВ "Кей-Колект" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:006:0069 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19 вересня 2018 року позов задовольнив частково:
визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27015085 від 11 грудня 2015 року о 19:10:58 щодо реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:006:0069 за адресою: АДРЕСА_1;
визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27015448 від 11 грудня 2015 року о 19:28:53 щодо реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на житловий будинок загальною площею 290,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
У решті позовних вимог відмовив.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На переконання апеляційного суду, спір у цій справі не є публічно-правовим, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на те, що позовні вимоги в цій справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача. Спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), стороною в яких був ОСОБА_2 (один з подружжя), на момент звернення до суду право власності на спірне нерухоме майно перейшло до третьої особи у справі. Перехід права власності на майно зачіпає майнові права позивачки, яка вважає себе співвласником спірних об`єктів нерухомості.
4. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду апеляційної інстанції і 21 січня 2019 року через свого представника - адвоката Чередніченко М. М. подала касаційну скаргу про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Серед іншого наголошує на тому, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку скаржниці, у цій справі підлягають дослідженню виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, який у межах спірних відносин чинить як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі.
21 серпня 2019 року цей самий суд ухвалою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядкуписьмового провадження без виклику учасників справи.
6. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Закриваючи провадження у справі, що розглядається, апеляційний суд виходив з такого.
Позиція позивачки обґрунтовувалася тим, що відповідач допустив порушення законодавства при реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок за ТОВ "Кей-Колект":
провів реєстраційні дії за відсутності повноважень на реєстрацію майнових прав відповідно до законодавства, чинного на момент проведення оскаржуваних реєстраційних дій;
провів реєстраційні дії без перевірки наданих для реєстрації документів (відповідач залишив поза увагою те, що іпотечним договором забезпечено кредитний договір з іншим номером, відмінним від кредитного договору, укладеного третьою особою);
провів реєстраційні дії за відсутності письмової вимоги до боржника про усунення порушень та договору про задоволення вимог іпотекодержателя;
провів реєстраційні дії без згоди органів опіки та піклування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст спірних правовідносин, визначений позивачем предмет та межі спору охоплюються необхідністю дослідження в цій справі виключно владних управлінських рішень та дій приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, що своєю чергою вказує на те, що така справа має публічно-правовий характер та належить до підсудності адміністративного суду. Підтвердженням цьому є те, що вимоги заявлені до відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, який діяв незаконно, позаяк не мав повноважень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрацію права на земельну ділянку та будинок здійснив без вчинення нотаріальної дії.
Перед тим як ухвалити своє рішення, суд апеляційної інстанції перевірив повноту та обсяг установлених у справі фактичних обставин, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, проаналізував мотивацію та аргументи суду першої інстанції, зокрема й ті, що мають відношення до питань дотримання предметної юрисдикції.
Зокрема, суд звернув увагу на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції оцінив обов`язок третьої особи ( ОСОБА_2 ) надати відповідачу договір про задоволення вимог іпотекодержателя з покликанням на положення частини першої статті 37 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" та висновки про достатність відповідного застереження в іпотечному договорі.
Розглядав та вирішував цей суд доводи позивачки щодо зазначення в іпотечному договорі іншого номера договору про надання споживчого кредиту. Висловився стосовно тверджень позивачки про направлення повідомлення третій особі ОСОБА_2 замість письмової вимоги та визнав, що таке повідомлення включає в себе і письмову вимогу, а форма письмової вимоги є довільною.
Надалі суд першої інстанції надав оцінку своєчасності направлення письмової вимоги та зазначив, що третя особа виконала свій обов`язок із направлення боржнику письмової вимоги про сплату боргу і на момент проведення реєстраційної дії (11 грудня 2015 року) 30-денний строк з моменту направлення вимоги минув.
Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що відповідач не перевірив і не з`ясував, чи немає малолітніх чи неповнолітніх дітей, які мають право на користування відчужуваним нерухомим майном.
У частині проведення реєстраційних дій поза вчиненням нотаріальної дії суд першої інстанції зважив на доводи позивачки і зазначив, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном - об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, який вчинив таку дію.
З урахуванням наведеного, з покликанням на практику Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем у цій справі є не особа, яка звернулась за вчиненням реєстраційних дій, а ОСОБА_1, яка у спірних відносинах має статус поручителя та колишньої дружини позичальника/іпотекодавця. Рішення та дії відповідача порушують права позивачки на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їй на праві спільної сумісної власності. Ці рішення та дії ОСОБА_1 оскаржила до суду. Вимоги обґрунтовувала посиланням на положення Сімейного та Цивільного кодексів України із зазначенням, що позивачка як співвласник майна на праві спільної сумісної власності не обмежена правом звертатися до суду з приводу захисту майнового права на вказані об`єкти.
Далі суд зазначив, що оскільки суб`єктом звернення до адміністративного суду була не особа, щодо якої вчинялись реєстраційні дії, право на вчинення реєстраційних дій не могло розглядатися судом першої інстанції на предмет його порушення. Як у випадку поручительства, так і у випадку реєстрації на житловій площі своїх трьох дітей, позивачка, обґрунтовуючи порушення норм законодавства в цих частинах, мала на меті захистити свій майновий інтерес як співвласник спірної нерухомості. Право власності є тим єдиним правом, про захист якого просила позивачка та яке побачив суд апеляційної інстанції в межах заявленого позову.