Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/8799/17
провадження № 51-3746 км 19
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Чупринської Є.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників засудженого ОСОБА_1 Дідовця Р.С., Чумакової Т.К.,
захисника засудженого ОСОБА_3 Алпатьєвої Н.Ю.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дідовця Р.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100010002442 від 29 березня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням положень ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 03 квітня 2017 року по 06 квітня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк покарання строк перебування його під вартою з 04 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по 25 липня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 45 000 грн. задоволено та ухвалено стягнути солідарно з засуджених на користь потерпілого 45 000 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. задоволено частково та ухвалено стягнути солідарно з засуджених на користь потерпілого 25 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що вони 28 березня 2017 року приблизно о 04:00, перебуваючи поблизу будинків № 74-78 по вул. Академіка Заболотного в м. Києві, заздалегідь розподіливши між собою ролі, керуючись корисливим мотивом, умисно, за попередньою змовою, незаконно заволоділи транспортним засобом марки "ЗАЗ Таврія 110558", який належить потерпілому ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційні скарги засуджених та їх захисників задоволено частково, вирок місцевого суду в частині застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 03 квітня 2017 року по 06 квітня 2017 року та з 25 липня 2018 року по 01 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; ОСОБА_3 у строк покарання строк перебування його під вартою з 04 квітня 2017 року по 01 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження згідно вимог ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що в основу прийнятих судових рішень було покладено недопустимі докази.
Так, захисник вказує, що судом першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою те, що протоколи огляду місця події від 28 березня 2017 року і 30 березня 2017 року та протокол пред`явлення особи для впізнання від 30 березня 2017 року є недопустимими доказами, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали електронних носіїв інформації, отриманої під час проведення вказаних слідчих дій, що суперечить ст. 107 КПК України. При цьому захисник зазначає, що в порушення ст. 105 КПК України додатки до вказаних протоколів додавалися слідчим, який не проводив зазначені слідчі дії.
Разом з цим захисник зазначає, що за результатами огляду місця події 30 березня 2017 року було оглянуто автомобіль, яким користувався засуджений ОСОБА_1, однак останній дозволу на проведення такої слідчої дії не надавав. Даний факт, на переконання захисника, залишено поза увагою судами обох інстанцій, та безпідставно не визнано протокол огляду місця події від 30 березня 2017 року недопустимим доказом.
Також захисник посилається на те, що протокол огляду предметів від 31 березня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки речі, які оглядалися під час даної слідчої дії, були отримані з порушенням норм КПК. Крім того, зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутній оригінал електронного носія інформації, отриманої під час проведення вказаної слідчої дії.
Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 на момент проведення слідчого експерименту 31 березня 2017 року дозвіл на проведення даної слідчої дії в належному йому приміщенні не надавав, а тому протокол проведення слідчого експерименту є недопустимим доказом. Також зазначає, що під час слідчого експерименту було вилучено болгарку "Елпром", однак вказаний предмет не було визнано речовим доказом.
Одночасно захисник посилається на те, що протокол огляду предмета (болгарка "Елпром") від 01 квітня 2017 року є також недопустимим доказом, оскільки об`єктом проведеної слідчої дії є предмет, який було отримано внаслідок незаконно проведеного слідчого експерименту.
Також захисник вказує про те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не спростував доводи апеляційної скарги сторони захисту, та, як наслідок, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисники Дідовець Р.С. і Чумакова Т.К. підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор Чупринська Є.М., потерпілий ОСОБА_2 та захисник Алпатьєва Н.Ю., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги, просили вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У поданій касаційній скарзі захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.