Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 734/3561/17
провадження № 51-991 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих Денисенка С.В.,
захисників Гриценка В.В., Лелікової В.М.,
засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Гриценка В.В. та Лелікової В.М. на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 12017270130000395 за обвинуваченням
ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Побузьке Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
На підставі ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 27 травня по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 : на користь ОСОБА_1 130 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 3200 грн у рахунок відшкодування витрат на поховання та 42 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_2 130 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року вирок місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди змінено. Збільшено суму морального відшкодування. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 300 000 грн та на користь ОСОБА_2 300 000 грн.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_3 зараховано строк перебування під вартою з 21 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він 21 травня 2017 року приблизно о 17 год. на АДРЕСА_2 під час сварки з ОСОБА_4, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс останньому не менше 5-6 ударів руками, ногами та дерев`яною палицею по голові та шиї. Після втрати ОСОБА_4 свідомості, ОСОБА_3 з метою позбавлення життя, умисно завдав потерпілому удар цеглиною по голові, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.
З метою приховання злочину, ОСОБА_3 перевіз тіло ОСОБА_4 до комплексу ПП "Промінь Озерне" у с. Озерне, де залишив його біля сміттєзвалища.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гриценко В.В. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вирок місцевого суду ґрунтується на недопустимих доказах (показаннях свідків, висновку експерта, протоколах за результатами негласних слідчих (розшукових) дій), яким суд не дав відповідної оцінки, незважаючи на клопотання сторони захисту; суд не взяв до уваги та не спростував належним чином твердження захисників про відсутність частини звукозапису судового засідання в суді першої інстанції від 08 грудня 2017 року. На ці порушення сторона захисту наголошувала в апеляційних скаргах, проте суд апеляційної інстанції не дав відповіді на зазначені доводи, безпідставно не задовольнив клопотання про повторне дослідження доказів, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Касаційна скарга захисника Лелікової В.М. містить аналогічні доводи щодо необґрунтованості судових рішень, а також захисник вказує, що суди не перевірили її доводів стосовно застосування до обвинуваченого недозволених методів слідства, що призвело до винесення судових рішень, які не відповідають вимогам закону. За таких обставин захисник просить скасувати рішення судів щодо ОСОБА_3 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги захисників надійшло заперечення від прокурора, який вказує на законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без зміни.
Захисники Гриценко В.В. та Лелікова В.М. у суді касаційної інстанції підтримали свої скарги у повному обсязі, наполягали на своїх доводах щодо неповноті та однобічності судового розгляду, порушеннях судами вимог закону та просили задовольнити касаційні скарги.
Засуджений у судовому засіданні просив задовольнити скарги захисників, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілі та їх представник заперечували проти задоволення скарг та просили відмовити в їх задоволенні.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи захисників щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, серед решти доказів, суд обґрунтовано послався на показання потерпілих, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших, які, незважаючи на те, що не були очевидцями події, надали показання стосовно відомих їм обставин, що мають значення для прийняття рішення, та відносин між обвинуваченим і потерпілим. Також суд поклав в основу вироку висновки судово-медичної, судово-імунологічної та інших експертиз, показання в судовому засіданні експертів, дані протоколів огляду місця події, проведення слідчого експерименту з обвинуваченим, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які суд оцінив відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Посилання захисників на те, що суд не розглянув їх клопотання про визнання доказів недопустимими суперечать матеріалам справи.