Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/883/15-к
провадження № 51-8 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Корнаги О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Корнаги О.І. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2015 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270000000249, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2015 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Відповідно до вироку ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у вересні 2014 року, на ґрунті тривалого неприязного ставлення, викликаного різними політичними поглядами, вирішив організувати вбивство ОСОБА_2 , доручивши виконання цього злочину на замовлення іншій особі. Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 став підшукувати виконавця злочину та звернувся до ОСОБА_3, який на дану пропозицію погодився та з метою недопущення скоєння даного кримінального правопорушення звернувся із заявою до правоохоронних органів.
В подальшому ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію умисного вбивства на замовлення ОСОБА_2, при зустрічі з ОСОБА_3, який повинен був вчинити вбивство, висунув свої умови, в яких зазначив спосіб вбивства, місце та час, крім цього запропонував замаскувати вказане вбивство під пограбування з метою уникнення резонансу в суспільстві. За вчинення вбивства ОСОБА_1 погодився виплатити завдаток в сумі 2000 гривень.
Реалізовуючи свій умисел на вказаний злочин, ОСОБА_1 у невстановлений час, при невстановлених обставинах, у невстановленої слідством особи придбав пістолет зразка 1930/33 рр "ТТ" (Тульський Токарєва) № НОМЕР_2, калібр 7,62 мм, та патрони в кількості 5 штук, які згідно висновку балістичної експертизи № 951 від 26 вересня 2014 року є вогнепальною зброєю і боєприпасами, придатні для стрільби, та які він незаконно зберігав.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 26 вересня 2014 року близько 16:00, знаходячись поруч з будинком № 12 на вул. Космонавтів у м. Чернігові, перебуваючи в автомобілі марки "Шкода" д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, передав останньому фотокартки ОСОБА_2, завдаток за вчинення вбивства в сумі 2000 гривень, пістолет зразка 1930/33 рр "ТТ" (Тульський Токарєва) № НОМЕР_2, калібр 7,62 мм, та патрони в кількості 5 штук, та вказав адресу проживання ОСОБА_2
Вказаний злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки він був затриманий працівниками міліції у зазначеному вище автомобілі.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців 4 дні.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців 4 дні.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 26 вересня 2014 року по 06 квітня 2016 року та з 27 вересня 2017 року по 05 листопада 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнено ОСОБА_1 з-під варти у залі суду у зв`язку з повним відбуттям покарання.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованих злочинів. При цьому наголошує про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, допущену неповноту та однобічність досудового розслідування та судового розгляду. Оспорює законність ряду слідчих дій, оскільки такі були проведені з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Вказує про численні порушення порядку проведення досудового розслідування, незаконність та фальсифікацію слідчих (розшукових) дій. Зазначає про обвинувальний ухил судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, спотворення та викривлення фактичних даних, показань свідків, результатів слідчих дій, трактування їх на користь обвинувачення, надання таким доказам неправильної оцінки. Також вважає, що судом залишено поза увагою явну провокацію вчинення злочину з боку правоохоронних органів. Зазначає, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про дослідження доказів у справі, допит свідків, визнання доказів недопустимими. Вказує про неправильну кваліфікацію його дій, оскільки винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів у законному порядку не доведено, а мотиви ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на припущеннях. Наголошує про порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки рішення, які стали підставою для проведення слідчих дій, стороні захисту були відкриті лише після скасування ухвали апеляційного суду судом касаційної інстанції. Зазначає, що апеляційним судом було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, а також всупереч ст. 439 КПК України проігноровано вказівки суду касаційної інстанції після скасування попередньої ухвали апеляційного суду. Наголошує, що апеляційним судом не дотримано положень статей 404, 411, 412, 417, 419 КПК України. З огляду на викладене вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими і невмотивованими.
У касаційній скарзі захисник Корнага О.І. ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить кримінальне провадження закрити у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та вичерпанням засобів її доведення. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує про допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом першої інстанції в обґрунтування обвинувального вироку покладено недопустимі докази, а саме ухвалу апеляційного суду від 16 вересня 2014 року про надання дозволу на проведення аудіо- та відеоконтролю особи, постанову прокурора про проведення контролю за злочином від 25 вересня 2014 року, протокол негласної слідчої (розшукової) дії про аудіо- та відеоконтроль особи від 27 вересня 2014 року, протокол негласної слідчої (розшукової) дії про контроль за вчиненням злочину від 27 вересня 2014 року, оскільки у порушення вимог ст. 290 КПК України такі докази стороні захисту відкрито лише 23 квітня 2018 року. Також вказує, що в ухвалі апеляційного суду від 16 вересня 2014 року на проведення аудіо- та відеоконтролю особи міститься виправлення, що є порушенням ч. 1 ст. 379 КПК України. Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази щодо законності проведення огляду транспортного засобу свідка ОСОБА_3 . Наголошує, що апеляційним судом порушено вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України, оскільки не виконано вказівок суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі від 27 вересня 2017 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та його захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Корнага О.І. підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг, просив судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження не можуть бути предметом касаційного розгляду, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
Також у касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Корнага О.І. вказують про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, та вважають, що такі рішення постановлені з порушенням вимог матеріального і процесуального законодавства.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 (особа, щодо якої здійснюються заходи безпеки).
Крім того, перевіряючи кримінальне провадження у апеляційному порядку, апеляційним судом допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 26 вересня 2014 року, а саме автомобіля марки "Шкода Октавія", д.н.з. НОМЕР_1 ; протоколах від 27 вересня 2014 року про результати контролю за скоєнням злочину. Судом у судовому засіданні досліджено відеозаписи, що містяться на картах пам`яті № 922 від 19 вересня 2014 року, № 932 від 24 вересня 2014 року, № 933 від 25 вересня 2014 року, № 934 від 26 вересня 2014 року, де зафіксовано зміст розмов під час зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у висновку судово-балістичної експертизи № 951 від 26 вересня 2014 року.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідків.
Разом з тим, в ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.
На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_1, з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення, суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме організація готування вбивства на замовлення та незаконне придбання, зберігання, носіння, передача вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
За таких обставин, доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про недоведеність умислу ОСОБА_1 щодо організації готування вбивства на замовлення, про неправильну кваліфікацію його дій, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються сукупністю здобутих судами доказів.
Апеляційний суд, здійснюючи в порядку апеляційної процедури перевірку доводів апеляційних скарг сторони захисту, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку та вмотивував прийняте рішення.
У касаційній скарзі, окрім іншого, засуджений посилається на неправильну оцінку здобутих доказів у кримінальному провадженні, неповноту та однобічність судового розгляду, що, на його переконання, свідчить про упередженість суду та зайняття позиції сторони обвинувачення.
Однак, засудженим не враховано, що вказані обставини були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, яким надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях.