Постанова
іменем України
5 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 663/1069/18
провадження № 51-5225км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Чорної І.С.,
виправданої ОСОБА_1
і захисника - адвоката Старчеуса С.І. (обох у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 4 квітня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за (далі - ЄРДР) за № 12016230230001156, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 4 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою і виправдано за ч. 1 ст. 125 КК за недоведеністю вчинення нею цього кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишено без розгляду.
ОСОБА_1 обвинувачувалася органами досудового слідства у тому, що вона 1 серпня 2016 року близько 7:40 біля будинку № 33 на вул. Курортній у м. Скадовську під час сварки з ОСОБА_2 з неприязні умисно завдала останній одного удару рукою в носо-лобову ділянку обличчя, чим заподіяла відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 165/К-к від 2 серпня 2016 року легких тілесних ушкоджень у виді забою м`яких тканин носа та садна на спинці носа.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_1 .
Як зазначив суд, сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів стороні захисту відповідно до положень ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки захиснику Литвинову І.В. не було повідомлено про закінчення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування і йому не було відкрито матеріалів досудового розслідування. А тому суд не має права допустити як докази відомості, що містяться в матеріалах рапорту старшого інспектора - чергового Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Саврадима К.В. від 1 серпня 2016 року; матеріалах заяви про початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення від 1 серпня 2016 року; матеріалах висновку судово-медичної експертизи за № 165/К-к від 2 серпня 2016 року; матеріалах протоколу слідчого експерименту, проведеного 31 березня 2017 року; матеріалах висновку додаткової судово-медичної експертизи за № 50/К-к від 5 квітня 2017 року; матеріалах протоколу слідчого експерименту, проведеного 4 квітня 2018 року; показаннях, наданих суду на підтвердження винуватості обвинуваченої. Інших додаткових доказів, які були б отримані у порядку, визначеному КПК, та відомостей, які б містилися в них і які суд міг допустити як докази, прокурором не надано.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2019 року залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 4 квітня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає судові рішення незаконними й необґрунтованими у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок, а суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком, що сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК, оскільки ОСОБА_1 ознайомлювалася з матеріалами кримінального провадження без участі свого захисника - адвоката Литвинова І.В., а тому визнав усі докази, отримані під час досудового розслідування, недопустимими і виправдав обвинувачену. Вказує, що суд не з`ясував, чи дійсно адвокат Литвинов І.В. здійснював захист ОСОБА_1 під час досудового розслідування і чи не було розірвано договір про надання ним правової допомоги останній на момент відкриття матеріалів провадження. Звертає увагу на те, що адвокат Литвинов І.В. не брав участі в жодній процесуальній дії, а це свідчить про те, що насправді він не надавав правової допомоги обвинуваченій і не був стороною кримінального провадження. На думку скаржниці, суд не врахував, що в матеріалах провадження є дані щодо належного повідомлення захисника Литвинова І.В. про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів кримінального провадження, а також заява ОСОБА_1 про те, що вона бажає ознайомитись з матеріалами кримінального провадження без участі захисника. Зазначене свідчить, що сторона обвинувачення виконала вимоги ст. 290 КПК щодо відкриття матеріалів іншій стороні в повному обсязі, а тому, виходячи з вимог ч. 2 ст. 46 КПК, суд не мав підстав для визнання всіх доказів, отриманих під час досудового розслідування, недопустимими. Зазначає, що суд першої інстанції, не з`ясувавши всіх обставин у справі, безпідставно виправдав ОСОБА_1, чим порушив право потерпілої на справедливий судовий розгляд. Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції мав скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки в матеріалах провадження відсутній запис на технічному носії судового засідання від 13 березня 2019 року.
Позиції учасників судового провадження
Виправдана ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2, просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та її захисник -адвокат Старчеус С.І. підтримали це заперечення, просили залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.
Прокурор Чорна І.С. вважала, що касаційна скарга потерпілої ОСОБА_2 підлягає задоволенню і просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Перевіряючи в межах касаційної скарги потерпілої ухвалу суду апеляційної інстанції з огляду на її відповідність вимогам законності та обґрунтованості, колегія суддів дійшла такого висновку.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам
ст. 370 КПК.
Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
В апеляційних скаргах прокурор і потерпіла наводили доводи про безпідставність виправдання ОСОБА_1 Стверджували, що вирок є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор звертав увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції порушив вимоги статей 23, 94, 370 КПК щодо дослідження й оцінки доказів, а також щодо обґрунтування рішення. Зокрема, суд, приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1, дав оцінку лише тим даним, які містяться в письмових доказах і показаннях, які було надано суду органом досудового розслідування та які він визнав недопустимими через невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК. Водночас, як стверджував прокурор, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки отриманим у судовому засіданні показанням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також потерпілої та обвинуваченої. Звертав увагу прокурор і на те, що суд безпідставно визнав порушення вимог ст. 290 КПК. Зазначав про відсутність у матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, що згідно з вимогами п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК є істотним порушенням кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення.
Потерпіла ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі також вказувала, що стороною обвинувачення матеріали досудового розслідування були відкриті стороні захисту в особі підозрюваної ОСОБА_1 Адвокат Литвинов І.В. на момент відкриття матеріалів не був стороною захисту в цьому кримінальному провадженні, оскільки взагалі не здійснював захисту підозрюваної з моменту укладення договору про надання ним правової допомоги до укладення ОСОБА_1 договору з іншим адвокатом. Отже, перед тим, як робити висновок щодо невідкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту в особі адвоката Литвинова І.В., суд першої інстанції мав встановити, чи взагалі був цей адвокат стороною захисту на момент відкриття матеріалів, проте не зробив цього. Крім того, потерпіла звертала увагу апеляційного суду на те, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 46 КПК, неприбуття адвоката Литвинова І.В. для ознайомлення з матеріалами провадження, не могло бути підставою для констатації порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК, оскільки останній був належним чином повідомлений про цю процесуальну дію, а підозрювана ОСОБА_1 у своїй заяві висловила бажання ознайомитися з матеріалами кримінального провадження за відсутності захисника.