Постанова
іменем України
6 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 592/1727/18
провадження № 51-353км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Руденко О. П.,
захисника Крамаренко І. В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 . ? адвоката Крамаренко І. В. на вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 14 грудня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, а також касаційну скаргу прокурора Рекуненка Б. П. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), у силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2019 року змінив вирок місцевого суду.
Перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК і призначив йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. У решті вирок залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин. 15 грудня 2017 року близько 16:00 він повернувся до місця свого проживання, де надалі займався побутовими справами. У цей час по сусідству, перебував раніше знайомий ОСОБА_1 . ОСОБА_2, з яким він раніше спільно проживав протягом тривалого часу та з яким за час спільного проживання у ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки. Близько 17:00, в цей же день, ОСОБА_1 вийшов на територію домоволодіння за вище вказаною адресою, де в нього виник словесний конфлікт із ОСОБА_2, який у цей час перебував у будинку, двері до якого були відчинені, з приводу лічильника газу, з якого було зірвано пломбу з вини ОСОБА_2 . В результаті конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин у ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виник умисел на вбивство ОСОБА_2, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Після чого, ОСОБА_1 зайшов до коридору згаданого будинку, де в цей час був ОСОБА_2 . Скориставшись тим, що останній не міг пересуватися без милиці, тобто усвідомлюючи свою фізичну перевагу над ним, ОСОБА_1 узяв ніж заводського виготовлення з дерев`яним руків`ям коричневого кольору, з клинком довжиною 15,3 см із П-подібним обухом та добре вираженими ребрами, який лежав на поверхні столу, що стояв праворуч від ОСОБА_1 , і тримаючи ніж у правій руці, завдав ОСОБА_2 одного удару в передню поверхню грудної клітки ліворуч, чим заподіяв: на передній поверхні грудної клітки ліворуч на рівні 4-го міжреберного проміжку по середній ключичній лінії ? рани веретеноподібної форми з рівними краями, верхнім гострокутним кінцем; щілиноподібні ушкодження серцевої сорочки на передньо-лівій поверхні з рівними краями розміром 1,4 x 0,4 см; на передній поверхні лівого шлуночка серця ? вертикально розташоване наскрізне щілиноподібне ушкодження з рівними краями та гострокутними кінцями розміром 1,4 x 0,2 см, яке проникає в його порожнину, на передній поверхні правого шлуночка ? наскрізне щілиноподібне ушкодження з рівними краями та гострокутними кінцями, розміром 1,8 x 0,2 см, яке проникає в порожнину; в центрі передньої поверхні нижньої частки правої легені темно-синьо-червоного забарвлення щілиноподібне ушкодження розміром 4,5 см в діаметрі з хвилястими краями розміром 1,1 х 0,2 см, від якого рановий канал проникає в тканину легені на 1,7 см. Вказані тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до тяжких, що викликали небезпечний для життя потерпілого стан та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 .
Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 удару вищевказаним ножем в ділянку плечового суглоба зліва та удару в задню поверхню грудної клітки ліворуч, чим заподіяв: на передньо-зовнішній поверхні в ділянці лівого плечового суглоба щілиноподібну рану з рівними краями розміром 1,2 x 0,2 см; рановий канал проникає під шкіру грудної стінки і проходить уздовж неї зліва праворуч та дещо згори вниз на довжину 19 см; на задній поверхні грудної клітки ліворуч по задній пахвинній лінії на рівні проекції 8-го ребра горизонтально розташовану рану веретеноподібної форми розміром 1,2 x 0,4 см; рановий канал проникає під шкіру грудної стінки і проходить уздовж неї зліва праворуч та дещо згори вниз на довжину 4 см. Указані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі.
Дії ОСОБА_1 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК якубивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щояк орган досудового розслідування, так і районний суд не встановлили, що обвинувачений діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого, тому він може нести відповідальність лише за заподіяння потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього.
Через відсутність вищенаведених ознак дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані як убивство.
За таких обставин апеляційний суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК як заподіяння потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
Вимоги касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Рекуненко Б. П. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Так, прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про перекваліфікацію дій винуватого, не дав оцінки всім доказам у справі, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, яким дав іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції.
Захисник засудженого у касаційній скарзі просить рішення районного та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. ОСОБА_3 указує на те, що ОСОБА_1 перевищив межі необхідної оборони, захищаючись від потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КК, і зазначає, що у діях засудженого повністю відсутня вольова ознака суб`єктивної сторони інкримінованого злочину, а також те, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу на підтвердження прямого умислу обвинуваченого на вбивство. Крім цього, адвокат посилається на те, що при визнанні засудженого винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, суд апеляційної інстанції не оцінив кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, проте дав їм іншу оцінку, ніж та яку дав суд першої інстанції, чим порушено принцип змагальності сторін та доведеності перед судом переконливості наданих доказів. Також захисник указала на те, що суд призначаючи покарання, не врахував достатньою мірою матеріали, що характеризують особу засудженого, та обставини, які пом`якшують покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Крамаренко І. В. підтримала свою касаційну скаргу.
Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Захисник Крамаренко І. В. та засуджений ОСОБА_1 заперечили проти задоволення скарги прокурора, Кандауров В. В. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Відповідно до цієї норми закону в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції зобов`язаний навести встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікував дії винуватого за ч. 1 ст. 115 КК як умисне убивство.
Своє рішення суд обґрунтував, зокрема, показаннями ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколами огляду місця події з ілюстративними таблицями та відеозаписами, протоколом огляду трупа з ілюстративною таблицею, протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом, висновками експертів, речовими доказами. На основі цих доказів місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне убивство.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 має місце заподіяння потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. За вказаних обставин дії ОСОБА_1 суд перекваліфікував на ч. 2 ст. 121 КК.
Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомостей, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом. При цьому виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено при апеляційному перегляді вироку.