Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 153/1118/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/801/513/2019
Провадження № 51 - 3607 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020370000343 від 05 вересня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Безводне Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року за
ст. 129 ч. 1, ст. 125 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців,
за ст. 125 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Миколайчука Д.Г. на вирок Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 ухвалено виконувати самостійно.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_1 : на користь потерпілого ОСОБА_2
3 376 гривень 44 копійки на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 гривень - моральної шкоди та 4 444 гривні 49 копійок понесених потерпілим процесуальних витрат; на користь держави 704 гривні 80 копійок судового збору.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
05 вересня 2016 року приблизно о 06 годині 45 хвилин на території домоволодіння колишньої співмешканки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив щодо останньої протиправні дії.
З метою захисту своєї матері у конфлікт втрутився ОСОБА_2, який намагався припинити незаконні дії ОСОБА_1 та затримати його до приїзду працівників поліції. ОСОБА_1, знаходячись у житловій кімнаті зазначеного будинку, протидіяв ОСОБА_2 та, знаючи про наявність у останнього травми плеча, схопив своїми руками праву руку потерпілого та ривком потягнув до низу. У подальшому ОСОБА_1 вийшов з будинку, однак ОСОБА_2 його наздогнав та намагався зупинити, тримаючи за одяг, на що ОСОБА_1 завдав потерпілому удар долонею руки в область обличчя, один удар в передню частину правого плеча, один удар в область грудної клітки, від чого ОСОБА_2 впав на землю та втратив свідомість. У результаті таких дій ОСОБА_2 заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за ст. 125 ч. 2 КК України в частині призначення покарання за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_2 скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 70 ч. 4, ст. 72 ч. 3 КК України вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і призначити новий розгляду у суді апеляційної інстанції. Вбачає порушення його права на захист у тому, що прокурор у кримінальному провадженні Кізлик О.М. у ході судових дебатів у суді першої інстанції просив призначити покарання у виді штрафу в розмірі 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в апеляційній скарзі прокурор також просив ухвалити свій вирок і призначити таке покарання, однак прокурор Миколайчук Д.Г. частково підтримав апеляційній скарги прокурора та потерпілого і висловив думку про призначення покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, чим фактично вніс зміни до апеляційної скарги прокурора на погіршення становища обвинуваченого з порушенням вимог ст. 403 ч. 4 КПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував, що саме потерпілий своєю поведінкою провокував продовження конфлікту, що він позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, частково визнав свою вину, є інвалідом 3-ї групи довічно. Зазначає, що за одні й ті самі дії його двічі засуджено, спочатку вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року, а потім вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2019 року.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись наістотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що, скасувавши вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухваливши свій вирок, апеляційний суд не зазначив відповідні статті закону України про кримінальну відповідальність, а тому вважає, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 374, 418, 420 КПК України. Крім того, указує на те, що при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, суд апеляційної інстанції застосував ст. 72 ч. 3 КК України, яка не підлягала застосуванню.
У запереченнях на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора потерпілий Янковський А.А. зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах, та просить залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою лише в частині неправильного посилання на ст. 72 ч. 3 КК України і просила її задовольнити частково, виключивши посилання на вказану статтю, а касаційну скаргу засудженого вважала безпідставною і просила залишити її без задоволення.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 420 ч. 2 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами. Фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій засудженого в касаційних скаргах не оспорюються.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про притягнення його до кримінальної відповідальності двічі за одні й ті самі дії є безпідставними.