Постанова
іменем України
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 127/11849/15-к
провадження № 51- 930 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Подоляка М.С.,
засудженої ОСОБА_1 (в режимі
відеоконференції),
представник потерпілого адвоката Цвєткова О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Алексеєва С.М. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області
від 11 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010009299, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 199 400грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 2 жовтня 2017 року по 19 січня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 4 лютого 2019 року виправлено описку в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2019 року та зазначено у резолютивній частині ухвали, що зарахування засудженій ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі слід рахувати
з 2 жовтня 2017 року по 19 січня 2018 року.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за вчинення злочину за таких обставин, встановлених судом.
Так, вона 7 лютого 2014 року, перебуваючи у нотаріальній конторі приватного нотаріуса ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, з метою незаконного збагачення, шляхом обману під приводом продажу земельної ділянки, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання згідно з домовленістю, уклала з ОСОБА_2 попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язувались у майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2352 га з кадастровим номером 0520681000:01:001:0415, розташованої на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області. За цим договором ОСОБА_1 також зобов`язалась передати у власність ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку у строк до 1 жовтня 2014 року. При укладенні попереднього договору ОСОБА_2 було передано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі
162 400 грн та після цього 8 травня 2014 року в розрахунок за попереднім договором було передано ще 37 000 грн.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на протиправне збагачення, ОСОБА_1, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання згідно з попереднім договором від 7 лютого 2014 року, укладеного із ОСОБА_2, 10 липня 2014 року уклала договір про завдаток з ОСОБА_3, а 23 вересня 2014 року уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2352 га з кадастровим номером 0520681000:01:001:0415, розташованої на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не попередивши їх про права третіх осіб на вказану ділянку.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдала ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 199 400 грн, що в 327,422 разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) - у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 23, 94 КПК, а саме положень засади безпосередності дослідження доказів. При цьому зазначає, що суди всупереч вимогам ст. 373 КПК не встановили належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства. Крім того вказує, що апеляційний суд не надавав належної оцінки тому, що станом на 7 лютого 2014 року ОСОБА_1 мала у своїй власності земельну ділянку, яку вона реалізувала певний час, і всю необхідну документацію на неї, що підтверджувало її право на здійснення такого правочину; виключно на вимогу потерпілої ОСОБА_1 погодилась розділити земельну ділянку на дві частини та відстрочити укладення договору купівлі-продажу на строк і умовах, запропонованих саме потерпілою, що і було підтверджено при укладенні попереднього договору у нотаріуса. Також вказує, що судами не надано належної оцінки та не встановлено змови ОСОБА_1 з приватним нотаріусом, який посвідчував правочин, як законний. Зазначає, що судом апеляційної інстанції поверхнево, упереджено і неналежно розглянута справа, надана неправильна оцінка здобутим у справі доказам, а деяким з них - взагалі не надана. Стверджує, що між засудженою ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини, оскільки не встановлено беззаперечні докази умислу засудженої на заволодіння майном потерпілої, а також нічим не підтверджено, в чому саме полягало зловживання довірою з боку засудженої, що також залишилось поза увагою як суду першої, так й апеляційної інстанцій. Також зазначає, що 11 липня 2016 року було здійснено розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції без участі обвинуваченої ОСОБА_1, а за 28 січня 2016 року взагалі відсутній журнал судового засідання та технічній носій інформації. Окрім того вказує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. ст. 419 КПК, оскільки належно не перевірив доводи, викладені у апеляційній скарзі захисника, не провів ретельного аналізу й оцінки доказів і таким чином постановив незаконне та необґрунтоване судове рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Подоляк М.С. касаційну скаргу захисника підтримав частково і просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджена ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу захисника та просила її задовольнити.
Представник потерпілої - адвокат Цвєтков О.В. заперечував щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Подоляка М.С., засудженої ОСОБА_1 , представника потерпілої - адвоката Цвєткова О.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися
статтею 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).