Постанова
іменем України
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 187/1501/15-к
провадження № 51-1382км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Подоляка М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Коськовецького В.Ш. на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040600000017, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області
від 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а в решті у задоволенні цивільного позову відмовлено.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував 23 листопада 2017 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років, а в іншій частині вирок залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового апеляційного розгляду 26 листопада 2018 року Дніпровський апеляційний суд скасував вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років, а в решті вирок залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, вчиненому за обставин, встановлених судом та наведених у вироку.
13 листопада 2012 року приблизно о 13-ій год 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись у своєму будинку по АДРЕСА_1, вживав спиртні напої з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а в подальшому того ж дня приблизно о 14-ій год 40 хв. для продовження розпивання спиртних напоїв вони прийшли у будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 . До вказаного будинку прийшла ОСОБА_4 та, побачивши агресивно налаштованого ОСОБА_2, який ображав ОСОБА_1 , попрохала останнього з метою уникнення конфлікту піти. ОСОБА_1 погодився і повернувся додому.
Того ж дня приблизно о 17-ій год 10 хв. з метою налякати ОСОБА_2 та забрати дружину додому ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та маючи з собою мисливську рушницю з двома патронами, заряджених шротом № 6, зайшов у двір будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 . У цей час з будинку вибіг ОСОБА_2 з погрозами, що відбере рушницю, та з нецензурною лайкою став рухатися на ОСОБА_1 .
Однак, ОСОБА_1 з метою налякати та зупинити ОСОБА_2 шляхом спричинення тяжких тілесних ушкоджень, демонстративно зарядив мисливську рушницю патроном та умисно здійснив постріл у ноги ОСОБА_2, внаслідок чого заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді шротового вогнепального поранення лівої гомілки, відкритого перелому кісток лівої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що в ході судового розгляду не усунуто неповноту досудового розслідування; обвинувачення викладено неконкретно, що на його думку, є порушенням права на захист. Стверджує, що діяв у стані уявної оборони. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не розглянув апеляційну скаргу захисника Скопіча А.В., хоча той участі в апеляційному розгляді не брав і від своєї апеляційної скарги не відмовлявся, а також заявлене обвинуваченим клопотання. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд не зарахував до строку покарання вже відбуту частину покарання та не навів мотивів, з яких залишив поза увагою дані про його особу та обставини, що, на думку засудженого, пом`якшують покарання. Вважає, що апеляційний суд, не перевіряючи фактичні обставини кримінального провадження, не виконав вказівок суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник Коськовецький В.Ш. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на відсутність у діях його підзахисного суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. На думку захисника, ОСОБА_1 не мав мотиву й умислу на спричинення потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень, а заподіяв ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження з необережності у виді злочинної самовпевненості з перевищенням меж необхідної оборони. Вважає, що в ході судового розгляду не було усунуто неповноту досудового розслідування та не з`ясовано обставин фактичної помилки ОСОБА_1 про перебування його у стані уявної оборони. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не розглянув апеляційну скаргу захисника Скопіча А.В., а натомість ініціював питання про відмову від неї. Крім того, вказує, що в апеляційному суді захисник Скопіч А.В. участі не брав і від своєї апеляційної скарги не відмовлявся; головуюча-суддя не роз`яснила ОСОБА_5 наслідків такої відмови від апеляційної скарги захисника,не з`ясувала у нього, чи продовжує адвокат Скопіч А.В. надавати ОСОБА_1 правничу допомогу. В зв`язку з наведеним, на думку захисника, порушено право ОСОБА_1 на захист, передбачене ч. 1
ст. 20 КПК, ст. 59 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також при новому розгляді апеляційним судом не виконано вказівок суду касаційної інстанції. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 9, 91, 94, 314-1, 350, 370, 405 КПК. Мотивує тим, що апеляційний суд не розглянув клопотання обвинуваченого про надіслання запиту до органу пробації для надання досудової доповіді, належно не з`ясував і не навів у вироку мотивів, з яких не взяв до уваги обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, характеризують його особу й пом`якшують покарання. Відтак захисник вважає, що порушено засади презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини відповідно до ст. 17 КПК, не застосовано ст. ст. 75, 76 КК, які підлягали б застосуванню за умови доведеності вчинення злочину з кваліфікацією за ч. 1 ст. 121 КК. Також вказує на обмеження його в часі у ході виступу в судових дебатах в апеляційному суді.