Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 342/80/17
провадження № 51-3949 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мойсюка Є. М.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Яремчука О. О. на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090150000191, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Рогиня, Городенківського району, Івано-Франківської області, проживаючого по АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 36 168 (тридцять шість тисяч сто шістдесят вісім) грн 54 коп та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
Цивільний позов прокурора в інтересах Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 заподіяні державі збитки в розмірі 14 074 (чотирнадцять тисяч сімдесят чотири) грн 13 коп на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 серпня 2016 року, близько 19 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21013", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням Коломия-Чернятин, порушив вимоги підп. "б" п. 2.3, підп. "а" п. 2.9, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав за межі проїжджої частини дороги, де допустив зіткнення з деревом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер у Городенківській ЦРЛ, не приходячи до тями з часу дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисником та засудженим ставиться питання про скасування вироку Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року та ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року і призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Засуджений та захисник вважають, що судом першої інстанції було порушено право на захист обвинуваченого. Вказують, що зміст оскаржуваного вироку не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Зазначають, що судом першої інстанції не досліджено окремі експертні висновки чи пояснення ескперта щодо встановлення механізму ДТП.
Касаційні скарги мотивовані також тим, що суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 404 КПК, безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів. Засуджений та захисник вважають, що окремі висновки апеляційного суду суперечать матеріалам кримінального провадження, а також, що суд апеляційної інстанції без безпосереднього дослідження доказів зробив переоцінку окремих доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. вважала касаційні скарги захисника та засудженого необґрунтованими та просила відмовити у їх задоволенні.
Захисник Яремчук О. О. надав до Верховного Суду клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі, підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до статті 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину суд дійшов з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд першої інстанції мотивував висновок показаннями потерпілої та свідків, які були безпосередньо допитані у судовому засіданні. В основу вироку суд правильно поклав показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про обставини вчинення злочину, зокрема, щодо розташування потерпілого ОСОБА_3 на землі біля автомобіля зі сторони пасажира, а також дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, які у своїй сукупності отримали належну оцінку суду. Досліджені у судовому засіданні висновки експертів № 2-0864 від 20 грудня 2016 року, № 2-0865 від 20 грудня 2016 року, № 2-0866 від 21 грудня 2016, № 2-0867 від 21 грудня 2016 року, № 4.2 - 1043/16 від 17 січня 2017 року, № 70 від 21 жовтня 2016 року - 18 листопада 2016 року, № 1122 від 26 жовтня 2016 року - 28 жовтня 2016 року, № 1197 від 7 листопада 2016 року, № CE-19/109/20-21МРВ/19 судом першої інстанції визнано такими, що не суперечать ст. 101 КПК, а їх зміст відповідає вимогам ст. 102 КПК та детально відтворено у вироку.